В перші п’ять днів грудня в Молодіжному театрі в 29-й раз пройшли традиційні Грудневі театральні вечори, продовж яких чернігівська публіка отримала низку приємних вражень від вистав, які були представлені на сцені Молодіжки цього разу. Географія фестивалю складалася з трьох міст України - Львову, Одеси та Київа. Відкрив фестиваль Львівський Національний Український драматичний театр виставою за п’єсою сучасного українського драматурга Романа Горака «СПОГАД ПРО САЛОМЕЮ», головна героїня якої видатна українська співачка Соломія Крушельницька, її музична та особиста доля, ії нереалізоване кохання до українського мецената Йосипа Белинського. В ролі Соломії виступило одразу дві акторки, обидві народні артистки України Олександра Бонковська та Любовь Боровська. Грали виставу, наче плели мереживо: тонко, чуйно, граціозно. Глядач в залі то посміхався, то хлюпав носами. Чорні, червоні та білі смуги, так за кольором вирішена вистава сценографом, змінювали одна одну, як змінюються смуги життя: щастя, біда, пристрасть. Постановку здійснила відома львівська режисера Алла Бабенко,
вистави якої неодноразово прикрашали сцену Молодіжного театру за довгі роки існування фестивалю. Наступного дня Одеська Театральна лабораторія «На Чайній» представила свою роботу за твором сучасного російського драматурга Родіона Білецького. Вистава має назву «ГОЛОВНЕ, КОЛИ», або «РОЗМОВА, ЯКОЇ НЕ БУЛО» - історія двох друзів, точніше розмова одного з уявним другом, який вже помер. Наше життя багате на події, якими іноді хочеться поділитися з друзями, але не завжди вистачає на це часу, просто щоб зупинитися та поговорити. А було б непогано, хоч раз, хоч іноді… Але... У виставі задіяні два актора Олександр Бойко та Вадим Головко. Хлопці настільки по-акторські легко та органічно існують у запропонованім режисером Олегом Шевчуком сценічному просторі, що складається враження – глядач лише випадковий свідок іноді кумедної, іноді драматичної розмови. 3-го та 4-го грудня чернігівців радували молоді київські актори Театру «Майстерня Рушковського». Запальна та талановита молодь зіграла три вистави «ОСЛИК ДОЛЖЕН БЫТЬ ХУДЫМ» за Сергієм Давлатовим у постановці молодої режисерки Валерії Федотової.
До речі, ця виставі висунута на Київську Пектораль як режисерський дебют. Цікава сценографія – здавалося, на сцені немає нічого, окрім трьох чорних ширм, але ці ширми, завдяки крейді та вмінню артиста Костянтина Темляка малювати перетворювались то в зоряне небо, то у вечірнє місто, а іноді на них з’являлися додаткові персонажі. У виставі окрім вже зазначеного К.Темляка, зайняті ще Анна Михайловська та Олександр Сугак. Наступного дня для дітей хлопці та дівчата «Майтерні Рушковського» влаштували для нашіх маленьких глядачів справжнє свято – феєрична вистава для дітей та їх батьків «ТАРАКАНИЩЕ» за відомою казкою Корнея Чуковського. Актори танцювали, співали, бавилися з дітьми, удавали з себе різних тварин, грали на піаніно та гармошці. А вечірня вистава цього ж творчого колективу «АНТИГОНА» у постановці давнього друга Молодіжного театру Ігоря Славінського була за настроєм зовсім протилежною. Легкий дискусійний початок поступово починає звучати мінорно. Одразу задається, що Антігона запрограмована на смерть. Дискусія спадає, і набирає обертів трагедія… П’єса французьського драматурга Жана Ануя створена за відомим сюжетом Софокла.
Але все ж таки це не та класична древньогрецька трагедія. Кожен персонаж має суто людські якості – співчуття, обов’язки, любов… Маленька тендітна Антігона у виконанні Анастасії Зюркалової, або, як то кажуть, «мажор», син царя Гімон (Олег Коркушко) та й сам цар Креон (Євген Ковірзанов) не лише виглядають, але й поводяться цілком зрозуміло сучасному глядачеві. На завершенні фестивалю, тобто 5-го грудня глядач мав змогу, той хто встиг вхопити квиток, подивитися комедію Київського театру «Актор» «СЕКС-СИМВОЛ З БРАЙТОН-БІЧ» за п’єсою «Потерпілий Гольдинер» російського письменника-сатирика, драматурга, публіциста Віктора Шендеровича. У виставі, яку також поставив Ігор Славінський блискуче тріо – Олександр Данильченко, Леся Островська та Стас Мельник. Актори показали ніжну, сповнену гумору та суму історію старого емігранта та молодої жінки, які за долею не дуже приємних обставин зустрілися. Самітній дідусь по-справжньому прив’язався до цієї не зовсім щасливої жіночці. Навіть на Брайтон-Біч стали поширюватися чутки, що містер Гольдинер перетворився майже не на «секс-символ». Під час вистави лунали зворушливі пісні під гітару у виконанні Стаса Мельника. Програма цьогорічного фестивалю була не лише насичена, але й різнобарвна. Як то кажуть, на всі смаки та для всіх поколінь. Залишилося чекати наступного грудня на XXX ювілейний фестиваль «Грудневі театральні вечори». Алла Пушкіна
