Старий рік минає, новий наступає. Саме час озирнутися назад і пригадати: що цього року найсильніше вразило, запам’яталося, хочеться повторити? То було враження особисте чи громадське? Кулінарне чи розважальне? А може, новий фільм душу перевернув? Чи пісня? Чи одкровення про улюбленого політика? Чи публікація у «Віснику»?
Онука чекав три роки
Микола Назаренко, будівельник, Чернігів:
— Улітку я став нарешті дідом. Хоча мені лише 40 років. Народився внучок, Сашею назвали. Ми на онуків три роки чекали. Я женився рано, у 18 років. Син теж — школу закінчив і туди ж. Невістка хороша, путяща попалась. Не курить, не п’є, смачно куховарить. А от діток завести у них ніяк не виходило. Ми і в церкви, і в монастирі їздили, молилися. Після того, як побували у Свято-Покровському Голосіївському монастирі, молилися покійній матушці Аліпії, і диво сталося. Невістці і сину лікарі говорили, що вони здорові. Значить, проблема в чомусь іншому була.
Змінила вид діяльності і виборола 10 тисяч гривень
Аліна Асмаковська, педагог-організатор Семенівської гімназії №2:
— 23 роки пропрацювала вчителем англійської мови.
Не скажу, що мені не подобалося, але педагогам, та й не тільки, притаманне таке відчуття як «творче вигорання». Коли в гімназії звільнилося місце педагога-організатора, директор, запропонувала змінити посаду. Я зразу відмовилася. Педколектив почав умовляти. Я врешті-решт погодилася. І жодного разу не пошкодувала. Відчула такий спалах творчості! За цей рік у гімназії встигли реалізувати багато моїх авторських проектів. Зараз я на курсах у Чернігові, де педагоги-організатори діляться досвідом. Я презентувала свій досвід тим, хто по 20 років займаються цією діяльністю. Так після мого виступу досвідчені колеги говорили, що не знають, як після мене брати слово. А ще вже встигла отримати грант від благодійного фонду «Майбутнє Чернігівщини». Спільно зі своїм чоловіком розробили проект сучасної європейської велопарковки біля гімназії, на це фонд виділив 10 тисяч гривень. Після Нового року почну реалізовувати проект у життя.
«Відпустка уся пропала»
Григорій Ярошик, заступник головного лікаря (начмед) Ічнянської центральної районної лікарні:
— У перший день відпустки,
у липні, заболіла спина. Несподівано. Відпустка уся пропала, досі шкода. Два тижні був на лікарняному. Поїхав у Київ на консультацію. Нейрохірурги, що вони пропонують? Операцію. Та один лікар сказав: «Вам плавати треба багато, по дві години на день». А де в Ічні плавати? Басейну жодного. Ставок є біля мене, там можна поплюскатися. Але не восени і не взимку. Під кінець року мені дали путівку по лінії соцстраху у трускавецький санаторій. Там є і басейн. Плаваю, як умію, щодня, не менше двох годин.
Для дітей
Надія Сергієнко, бухгалтер міської ради, Батурин:
— У Батурині нарешті відкрили нове приміщення під дитячий садок. Раніше діти ходили у старий, маленький. Там був грибок. Місця не вистачало, і постійно була черга. Приміщення орендувалося. Влітку садок перенесли в одне з приміщень школи. Воно стояло занедбане, не використовувалося. Зробили ремонт. Тепер краса! Офіційне відкриття було два місяці тому. Моя онучка Настя у новий садок ходить залюбки, дуже подобається. І онук Назарчик вже готується, йому ось-ось два роки буде.
Більше працював і менше заробив
Валик (Валерій по паспорту) Видра, тракторист, Вербичі, Ріпкинський район:
— Хотілося менше працювати і більше заробляти. А довелося у цьому році навпаки: більше працював і менше заробив.
Тижневик «Вісник Ч» №49 (1596)
