День міста Прилуки: роки окупації та визволення

Сьогодні, 18 вересня Прилуки святкують День міста: 78 річницю визволення від нацистських окупантів та 936-ту річницю заснування.

Друга світова війна, окупація Прилук тривала три роки: 18.09.1941-1943 рр.

У червні 1941 р. розпочалася мобілізація, демонтаж та вивіз у глибокий тил обладнання прилуцьких заводів, був створений винищувальний батальйон під командуванням майора П. Черевка, бійці якого охороняли місто від диверсантів,створювали базу для партизанського загону. У місті та районі формувалось народне ополчення. Події розвивались не кращим чином, і скоро фронт наблизився до міста. У серпні 1941 р. місто майже щодня зазнавало бомбардування німецькою авіацією. Населення намагалося врятуватися від бомб в підвалах своїх будинків або в передмістях. Останні практично не постраждали, чого не можна сказати про центр.

24 серпня 1941 р. в Прилуках розмістився штаб Південно-Західного фронту, для чого було відселено частину вулиці Шевченка. Командуванню Червоної армії не вдалося організувати серйозної оборони міста і 16 вересня 1941 р. управління фронту вирушило на південь,

щоб за кілька днів бути розгромленим в районі Шумейкова, де загинув і командуючий фронтом М.П. Кирпоніс.

Приблизно 17-18 вересня 1941 р. у Прилуки з півночі зайшли частини дивізії СС «Райх». Короткий час на Кустівцях розміщувалось управління дивізії, яке відвідував командувач 2-ї танкової групи, відомий воєначальник Г. Гудеріан. В подальшому «Райх» рушив далі, в напрямку на Переволочну.

За німецькими даними, в Прилуках у вересні 1941 р. було взято в полон більше 500 радянських вояків. Перші дні окупації німці займалися контролем населення міста. Це виражалося переважно в перевірці документів. Окупантів цікавили комуністи, євреї і, де хто працював до початку війни. З перших днів у прифронтовій смузі адміністративні функції в Прилуках виконувалися безпосередньо німецькою військовою комендатурою. Прагнучи максимально підпорядкувати собі населення, нацисти планували створити органи так званої «нової адміністрації», до роботи в якій залучалися особи, готові співпрацювати з ними. Першою в Прилуках утворилася міська управа. Її організаторами у вересні 1941 року виявилися колишній завгосп панчішної фабрики Романюта та ряд інших осіб.

Для них була організована зустріч з німецьким військовим комендантом Прилук, який поцікавився їх біографіями, часом проживання в Прилуках, наявністю освіти і репресій проти них з боку радянської влади. Німецький комендант наказав налагодити порядок у міському господарстві і призначив міським головою Романюту. Решту обов'язків члени новоствореної управи розподілили самі між собою У перші тижні існування Прилуцької міської управи Романюта і помічники займалися підбором та наймом службовців, самостійно знаходили кошти для їх утримання. Розташовувалася управа в будівлі міськвиконкому, яка знаходилась біля Стрітеської церкви (не збереглася, зруйнована в роки війни). Щоранку міський голова був зобов'язаний приходити до німецького коменданта з доповіддю по всіх міських справах, про настрої серед населення. Таким чином, міська управа була виконавчим і розпорядчим органом місцевого самоврядування, що діяли під постійним жорстким контролем окупантів. Практична діяльність міської управи була спрямована в основному на забезпечення німецьких військ за першим же запитом всім необхідним.

У листопаді 1941 р. відбулась реорганізація та перепорядкування поліції безпосередньо німецькій комендатурі. Після неї всім поліцейським у місті видали посвідчення з підписом коменданта та декілька одиниць вогнепальної зброї. Функції поліції були вельми різноманітні – від підтримки порядку на вулицях та виявлення кримінальних злочинців до боротьби з «підривними елементами». Але все ж головним завданням поліції залишалося виявлення антинацистсько налаштованих осіб. Щоденно поліцмейстер звітувався про стан у місті у військовій комендатурі, гестапо та в бургомістра.

Вже восени 1941 року в місті розпочалися відновлювані роботи, спрямовані передусім на запуск промислових об’єктів та облаштування міської адміністрації та німецьких військових частин. Роботи проводились мобілізованим місцевим населенням та військовополоненими. Практично увесь час окупації підприємства Прилук, за невеликим виключенням, функціонували, забезпечуючи як потреби міста, так і німецьку армію. Наприклад, сьогоднішній завод «Будмаш» випускав дзвони для церков та різні запчастини. Вже восени 1941 року знову запрацювали аптека і лікарня.

Контроль з боку німців за діяльністю лікарні здійснювався гарнізонним лікарем. Головний лікар С. М. Жданович по можливості допомагав  учасникам Руху Опору проти окупантів.  Церкви були відкриті для віруючих.  Зокрема, Прилуцький окружний музей, котрий перебував у будівлі Стрітенської церкви, був переселений до іншого приміщення.  Прилучани також могли відвідати і вистави у Прилуцькому театрі.

У грудні 1941 р. розпочалася перереєстрація населення з виданням нових посвідчень особи. Доречі, влітку 1943 р. містяни почали отримувати паспорти за німецьким зразком.

Відділ освіти міської управи займався  укомплектуванням викладачами шкіл. Всі вчителі через бургомістра підлягали затвердженню в німецькій комендатурі. З літа 1942 року у відділі почалася робота із запровадження навчальних планів і програм для середніх шкіл. У вересні 1942 р. почали функціонувати прилуцькі школи.

У травні 1942 р. на центральній площі Прилук було відкрито пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. що цікаво, він існує і сьогодні – на подвір’ї ліцею №7.

З німецької адміністрації, крім згаданої комендатури,

в місті знаходилась гестапо (в будівлі колишньої дитячої лікарні, на місці якої знаходиться дев’ятиповерховий будинок по вулиці Вокзальній) та жандармерія. За допомогою міської поліції проводилося переслідування колишніх комуністів, комсомольців та тих, хто позиціонував себе проти нового порядку. Заарештованих тримали у в’язниці. Розстріли відбувались постійно, весь час окупації на території іподрому біля в’язниці. Так, наприклад, у березні 1942 р. сімї активістів с. Івківці були вивезені до Прилуцької в’язниці та розстріляні на іподромі. Взимку-весною 1943 р. на іподромі розстріляли непокірних з сіл Турівка, Удайці, Голубівка, Подище, Линовиці, Малківки, Полової, Стасівщини та й майже всіх сіл району. На цьому місці сьогодні стоїть меморіал жертвам нацистів

Аналогічно вирішувалось і «єврейське питання». На території школи №4 було влаштоване гетто – єдине в Чернігівській області. Туди переселяли єврейське населення міста. Жити доводилося в нелюдських умовах. Час від часу відбирали партії молодих чоловіків та жінок й забирали на громадські роботи. У більшості вони назад не повертались.

У травні 1942 року в місто прибула зондеркоманда СД «Плат», яка майже остаточно «вирішила єврейське питання у Прилуках». За матеріалами обласної державної комісії з розслідування злочинів фαшиcτських окупантів за період окупації було знищено і поховано на території міста Прилуки – 15473 людини, про що свідчать братські могили на території Плискунівського яру та пам’ятник – меморіал жертвам нацистів на території колишнього іподрому. Саме на цьому місці були розстріляні прилучани, жителі прилуцького району та військовополонені.

Перший масовий розстріл відбувся 10 січня 1943 року. Була викопана яма довжиною 16 м., шириною 6,5 м., глибиною 2,5 м, яку  2 дні копали 30 чоловік. За матеріалами медичної експертизи в ній було виявлено 1872 трупи. Багато жінок і дітей, що лежали у верхньому ряду, були закопані живими і смерть їх наздогнала внаслідок задухи. Під час часткової розкопки ями 1 жовтня 1943 року було встановлено, що перший пласт трупів були жінки та діти, які лежали хаотично,  в основному роздягнуті та босі. Для встановлення причин смерті з ями було витягнуто три трупи:

хлопчик 12 -13 років. За даними експертизи смерть наступила від задухи (кинутий у яму живцем); другий труп – жінка 30 років, смерть наступила від вогнепального порання в голову; третій труп – хлопчик 4 – 5 років, смерть якого наступила від вогнепального поранення в голову.

Другий розстріл відбувся 1 березня 1943 року. У ямі довжиною 12 м, шириною 6 м., глибиною 3 м знайдені теж тіла мирних жителів, чоловіки і жінки стояли на повний зріст, це пояснюється тим, що в яму вони були кинуті живими. При розкопуванні ями, яке провела комісія 22 жовтня 1943 р., було витягнуто 4 тіла: перший – жінка 45 років, вона була у робочому фартуху, смерть від вогнепального поранення у потилицю; друге тіло – дівчина 16 років Олейнич Ганна Олексіївна з с. Ладан (упізнана бабусею Олейнич Оленою у якої були розстріляні також син і невістка); третій труп – жінка середніх років, смерть наступила від вогнепального поранення в лоб з правої сторони; четверте тіло – хлопчик 2-х років в яму кинутий живим.

Останній третій розстріл відбувся 16 березня 1943 року, у ямі довжиною 5 м, шириною 3 м,

глибиною 4,5 м було  виявлено  450 людських тіл., які вже дуже розклались. Упізнати можна тільки за одягом. Діставши одне тіло, яке було упізнане (це була громадянка с. Івковеці Прудяк Марія Тимофіївна, 53 роки).

У 1942 р. в Прилуках активно впроваджувалась німецька програма по вербуванню працездатного населення на роботи в Німеччину. У загальному, добровільно і примусово, на роботи на чужину було вивезено більше 6 тисяч прилучан.

З перших днів окупації в Прилуках створюється підпільна група, яка отримала назву «Юні товариші». На чолі її стояли представники Червоної Армії М. Новицький та Ю. Агеев. Причому останній працював у військовій комендатурі перекладачем. Але проіснувала вона недовго, була викрита і в грудні 1942 р.  і багато з її учасників були страчені у Чернігові, інші перешли до партизанських загонів, які діяли на території краю.

Влітку 1942 р. почала свою діяльність інша підпільна група під керівництвом І. Правдивця. Підпільникам крім розповсюдження листівок антинацистського характеру вдалося влаштувати диверсію на залізниці Прилуки-Ніжин. Але доволі скоро вона була викрита і хлопцям довелося втікати з міста,

намагаючись знайти партизанів. Не всім пошастило, декількох поранених підпільників переховував у лікарні М. С. Жданович.

18 вересня 1943 року місто після двох років окупації військами Воронезького та Центрального фронтів було звільнено від загарбників.

Друга світова війна – найбільша трагедія людства,що понесла 8 мільйонів українців. На фронтах, в партизанських загонах та підпіллі близько 18 тисяч жителів Прилук і району захищали свою Батьківщину. З них 14619 чоловік загинуло. Підтверджена загибель у полоні 170 чоловік. У загонах народного ополчення налічувалося 2470 чоловік. Близько 3,5 тисяч мирних жителів було розстріляно окупантами. Близько 6 тисяч хлопців і дівчат вивезли до Німеччини для виконання примусових робіт.

Відразу після звільнення на Прилуччині запрацювали комісаріати, які розпочали мобілізацію. Прилуцькі новобранці в більшості своїй зустріли бойове хрещення в  жертовній кровопролитній битві за Київ. Тисячі прилучан  звільняли від нацистів українську землю, Європу та переможно завершили війну в Берліні. За проявлений героїзм 8148 чол. відзначені урядовими нагородами. Звання Героя Радянського Союзу удостоєні 12 жителів міста і району, троє – ордену Слави трьох ступенів.

Джерело, фото: Прилуцький краєзнавчий музей