Дмитро, якому було 10 років, коли до його рідного Криму зайшли «зелені чоловічки», виріс під окупацією, не маючи вибору, але зберігаючи чітку позицію. Після 2022 року Дмитро почав передавати інформацію українським військовим та був затриманий, але зміг втекти, зрізавши електронний браслет, коли СІЗО йому замінили на домашній арешт.
Дмитро розповів, що його намагались засудити за сфабрикованими обвинуваченями, а після втечі з-під домашнього арешту він пройшов шлях через Росію, Білорусь, Вірменію і Молдову, написав десятки звернень до державних установ — і двічі отримав відмову.
https://www.facebook.com/reel/1390498775919751
За право повернутись додому українцю довелось боротись протягом півтора року, але зрештою Дмитру це вдалося, і зараз він готується долучитись до Збройних сил України та захищати свою державу.

В інтерв'ю NV хлопець розповів, що російське повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році змінило його світогляд.
«Я бачив, що війна триває, і з кожним днем з’являється дедалі більше свідчень катувань українських громадян. Я бачив відео з Бучі,
з Ірпеня. Я хотів долучитися до армії України, хотів виїхати. Мені тоді було 20 років. Згодом я дізнався, що в наших служб є різні канали зв’язку, і зрозумів: буду кориснішим, якщо надаватиму інформацію з Криму», — пояснив Дмитро.
Читайте також:
«Це трагікомічно». Кротевич розповів про 22-річного хлопця з окупованої території, який не може повернутися в Україну Він проживав у військовому містечку та передавав інформацію ЗСУ, але одного разу необережно висловився в соцмережах, після чого на нього донесли місцеві мешканці.
«Мене швидко вирахували: приблизно за тиждень приїхала поліція й повідомила, що спершу я нібито підозрююся в крадіжці. Згодом поліція вилучила телефон і посадила мене під домашній арешт. А вже за місяць-два приїхала ФСБ й заявила, що я підозрююся у співпраці з Силами оборони України», — описав подальші події хлопець.
Дмитро розповів, що щоб мати підстави посадити його в СІЗО, на його ім'я купили квиток з Криму, після чого він опинився за ґратами.
«На той момент я перебував у СІЗО-1. А СІЗО-2 — це ізолятор, де утримують українських громадян з проукраїнською позицією.
Мені розповідали, що там дозволяють спати лише шість годин. Потім ліжко підіймають, і ти весь день змушений стояти. Сісти не можна. Є один стілець, але сидіти на ньому дозволяють лише обмежену кількість часу. У камерах встановлені камери спостереження, ведеться прослуховування. Якщо сказати щось „не те“, приходять, виводять і б’ють», — говорить хлопець в інтерв'ю.
Читайте також:
«Окупований Донецьк нікому не треба». Як молодь після повноліття їде з окупації у «вільну Україну» — ВВС На щастя, йому вдалося вийти із СІЗО під домашній арешт, і Дмитро скористався цією можливістю, щоб втекти та врятуватися.
«Мене залишили під домашнім арештом. Уже наступного дня після суду я зрізав електронний браслет і вночі виїхав до Маріуполя. Звідти — до Москви, далі до Білорусі, а потім до Вірменії. На цьому шляху я не користувався автобусами, літаками чи поїздами, бо все це відстежується. Увесь маршрут подолав автостопом», — описав він свій шлях.
У Вірменіі протягом півтора року Дмитро боровся за можливість потрапити до України. Він написав більше 50 звернень у 15 установ,
але так і не отримав дозволу на в'їзд.
«Згодом я дійшов висновку, що якщо держава мені не допомагає, потрібно звертатися до людей, які готові віддати життя за цю державу. Я почав писати відомим військовим. Моєю історією зацікавився Богдан Кротевич, і тоді ми почали працювати разом. Я надав йому всі докази того, що я кримчанин із Криму, що в мене є українські батьки, і ми продовжили цю роботу», — розповів хлопець.
Читайте також:
«Я їх ненавиджу». 19-річна дівчина самотужки виїхала з Донецька та розповіла про життя там під час окупації РФ Однак навіть після цього Дмитру не вдавалося приїхати в Україну — його двічі депортували з аепорту в Молдові.
«Коли мене вдруге депортували й відмовили у в'їзді, про мою історію дізнався міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Він посприяв моєму поверненню. Уже наступного дня, коли я прибув до Стамбула, мені зателефонували з консульства й повідомили: „Документи готові“. У Молдові мене зустрів консул України. Там була велика черга, але охорона вивела мене з неї й пропустила без очікування», — згадує Дмитро.
За його словами, в'їжджаючи в Україну на авто,
він не міг стримати посмішки.
«Я бачив АТБ, Сільпо — раніше знав їх лише з картинок в інтернеті», — говорить хлопець.
Читайте також:
У день свого повноліття. Депортований росіянами Богдан Єрмохін повернувся в Україну Зараз Дмитро намагається поширювати свою історію, щоб привернути увагу до проблеми і спростити повернення в Україну для таких, як він.
«Не існує системи, яка б спрощувала повернення молоді з Криму. Якщо ти народився на материковій частині України, отримати посвідку на повернення простіше. А якщо народився в Криму й ніколи не виїжджав звідти, ти взагалі не можеш отримати таку посвідку», — пояснив хлопець.
Зараз Дмитро вже отримав український паспорт і знайшов роботу.
«Я вже працюю покрівельником. Ми ремонтуємо дахи після ударів шахедів і ракет. Це корисна робота, і вона мені справді подобається. Також я шукаю тут молодь з Криму й інших окупованих територій — у нас уже сформувалася невелика команда», — описав він своє нинішнє життя.
Читайте також:
«3300 кілометрів додому». Історія 18-річного кримчанина, який утік від армії РФ, щоб повернутися на підконтрольну Україні територію Крім того, хлопець готується до мобілізації і планує підписати контракт 18−24.
«Я вже поступово готуюся до вступу в армію. У мене є друзі, з якими ми літаємо на дронах і вже маємо серйозний досвід», — говорить Дмитро.
Він також наголосив, що після всіх зусиль, які він доклав, щоб потрапити в Україну, він точно не збирається виїжджати.
«Це було б неповагою до Богдана та до команди, яка мені допомогла. До того ж на поліграфі мене запитували, чи я приїхав, щоб оформити документи й виїхати. Я чесно відповів, що ні — я залишаюся тут», — пояснив хлопець.