На ювілейній 75-й сесії Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй Україна подасть не менше від двох проєктів резолюцій, що стосуватимуться анексованого Росією Криму, про це повідомили в Міністерстві закордонних справ України. Сесія стартує 23 вересня під головуванням представника Туреччини Волкана Бозкира.
За словами першого заступника міністра закордонних справ України Еміне Джеппар, у нових резолюціях офіційний Київ має намір відобразити, зокрема, проблеми «системного переслідування кримських татар, колонізації півострова Росією, обмеження мовних прав, згортання свободи слова» в окупованому Криму, а також мілітаризацію Росією Чорного та Азовського морів. Водночас очікується, що на сесії Генасамблеї дистанційно виступить з доповіддю президент Росії Володимир Путін, проте тема його виступу поки невідома.
Про кримський аспект у роботі 75-ї сесії Генасамблеї ООН в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин розмовляв з головою Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник і політологом-міжнародником з Туреччини Орханом Гафарли.
‒ Ольго, яка ще кримська проблематика розглядатиметься на Генасамблеї ООН?
Чи є щось нове, наприклад, у зв'язку з пандемією COVID-19?
Скрипник: Проблематика визначена двома резолюціями: щодо прав людини і про мілітаризацію Криму. Водночас Кримська правозахисна група та наші колеги щороку пропонують своє бачення того, які нові пункти можна внести в них у зв'язку з подіями на півострові. Цього року ми передали все це в МЗС України, і перші дві правки саме стосуються COVID-19. З нашої точки зору, Російська Федерація не забезпечила необхідні заходи для захисту цивільного населення від пандемії і порушує Женевську конвенцію. Інший момент пов'язаний з в’язницями: Російська Федерація проігнорувала всі рекомендації для місць несвободи для захисту людей від COVID-19. Ми вважаємо, що ці аспекти необхідно внести в резолюцію, і сподіваємося, що їх обговорюватимуть.
‒ Водночас член Ради з прав людини при президенті Росії Олександр Брод опублікував на сайті організації заяву із закликом до ООН «запобігти гуманітарній катастрофі» в Криму через нестачу питної води:
«В умовах посушливого літа забезпечити питною водою півострів могла б вода з найбільшого транскордонного водотоку ‒ річки Дніпро,
але українська влада повністю припинила подачу прісної води Північно-Кримським каналом на півострів. Дніпро, який протікає територією трьох держав Східної Європи ‒ Російської Федерації, Республіки Білорусь та України, є одним з найбільших транскордонних водотоків Європи. Північно-Кримський канал, прокладений з України до Криму, забезпечував до 85% потреб Криму в прісній воді, що йде з річки Дніпро. Канал був перекритий українською владою в порушення міжнародних правових актів і абсолютно з політичних мотивів як реакція на проведення загальнокримського «референдуму» і рішення кримчан про «возз'єднання» Криму з Росією у 2014 році... Дії української влади щодо припинення подачі води Північно-Кримським каналом на півострів вважаємо неправовими, антигуманними та політично мотивованими».
‒ Олександр Брод також стверджує, що це є порушенням міжнародного права з української сторони. Як ви оцінюєте цю аргументацію, Ольго?
Скрипник: З точки зору міжнародного гуманітарного права, відповідальність за забезпечення Криму всім необхідним лежить на Російській Федерації як на державі-окупанті.
Дійсно, передбачено, що в разі якихось проблем вона може звертатися за допомогою до третіх держав. Однак сьогодні говорити про те, що у Криму виникла гуманітарна криза, яка загрожує життю і здоров'ю людей, не можна: є перебої з водою, але вони не дійшли до критичного рівня. Звичайно, Російська Федерація буде використовувати цей момент, щоб порушити тему Криму саме у зручному їй ракурсі, тому я не виключаю, що вона подаватиме якісь пропозиції на Генасамблею. Але все це виглядатиме досить дивно, тому що в такому випадку Російська Федерація має визнати себе окупантом. Ми як правозахисники не вносили пункт про воду у свій порядок денний, оскільки, повторюся, у Криму немає гуманітарної катастрофи, про яку говорить Росія.
‒ Наскільки взагалі, на вашу думку, ефективний інструментарій ООН у вирішенні проблеми анексованого Криму?
Скрипник: Звичайно, Росія так і не виконала більшість пунктів з резолюцій ООН, і прямих механізмів, щоб змусити її зробити це, на жаль, немає. Але навіть незважаючи на це, рівень Генасамблеї ‒ найвищий для обговорення Криму в ООН, тому в будь-якому випадку ефект від цього є.
Перш за все, це міжнародно-правова позиція, на яку ми посилаємося при просуванні інших документів, при захисті своєї позиції в міжнародних інстанціях і для продовження та розширення санкцій. Тому значення резолюцій велике. Хай не прямо, а опосередковано, але вони також допомагають у справі звільнення політв'язнів. Зараз ми наполягаємо на внесенні до резолюції Сервера Мустафаєва, якому мають ухвалити вирок у російському суді, як представника кримськотатарського активізму. (16 вересня Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону оголосив вирок фігурантам другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір». Серверу Мустафаєву присудили 14 років колонії суворого режиму – ред.). Так, ми говоримо не тільки про його справу, але й про справи тих, хто зараз позбавлений волі за терористичними статтями, нібито за участь у «Хізб ут-Тахрір». На жаль, зараз процес звільнення кримських політв'язнів заморожений, і, можливо, Генасамблея ООН допоможе хоча б відновити переговори в цій сфері.
‒ Дякую. Головувати на майбутній сесії Генасамблеї буде Туреччина. Орхане,
як ви думаєте, чи може це якось вплинути на те, як обговорюватиметься проблематика Криму?
Гафарли: Позиція Туреччини однозначна: вона підтримує територіальну цілісність України. Я думаю, що головування дозволить Туреччині та Україні разом працювати в цьому напрямку. Адже проблема Криму ‒ це питання всього Чорноморського регіону та його безпеки. І в Туреччині, і в інших країнах це обговорюється, проте Росія, як ми знаємо, не йде на переговори і продовжує мілітаризацію Криму. На жаль, поки що налагодити діалог саме з Росією не виходить. Мені здається, Туреччина, Україна, Грузія, Болгарія, Румунія мають працювати в цьому напрямку та об’єднати свої сили для того, щоб посадити Москву за стіл переговорів заради демілітаризації Кримського півострова.
‒ За ці понад шість років Росія всіляко намагалася схилити на свою сторону у питаннях Криму інші країни. Чи дало це якісь плоди, на вашу думку?
Гафарли: Росія намагається проводити таку політику і щодо Туреччини, через деякі бізнес-групи, однак не змогла досягти своїх цілей у цьому напрямку. Різних бізнесменів, політиків запрошували до Криму, але загалом безрезультатно. Півострів продовжують розглядати як тимчасово окуповану частину України, і Росія нічого не змогла з цим зробити.
