Шевченківський районний суд Києва визнав військовослужбовця Росії винним у воєнному злочині та призначив йому довічне позбавлення волі, повідомив 20 лютого генеральний прокурор Руслан Кравченко.
Він зазначив, що прокурори Офісу генпрокурора наполягали саме на такому вироку.
Засуджений – стрілець 1-ї роти морської піхоти 1-го батальйону 40-ї окремої бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту армії Росії.
Читайте також: ОГП: полоненого військового Росії підозрюють у розстрілі українського прикордонника
«У січні 2025 року під час боїв у Курській області РФ він разом із іншими військовими облаштував засідку. Двоє українських захисників здалися в полон: склали зброю, підняли руки. Попри це, обвинувачений відкрив по них прицільний вогонь. Обидва військовополонені загинули», – заявив Кравченко.
Він навів висновок суду, за яким не було військової необхідності застосовувати силу, засуджений усвідомлював злочинність наказу й міг відмовитися від виконання. Дії російського військового кваліфікували за статтею про «порушення законів та звичаїв війни, вчинене групою осіб,
що спричинило загибель осіб під захистом міжнародного гуманітарного права».
«Схеми» отримали доступ до переписок генерала РФ. Він скаржиться на армію, спецслужби і хизується катуваннями бранців
Крім того, суд частково задовольнив цивільний позов і стягнув із засудженого 50 мільйонів гривень моральної шкоди на користь потерпілої.
Ім’я засудженого Кравченко не називає.
18 лютого «Суспільне.Крим» повідомило, що обвинувачення вимагає довічного ув’язнення для російського військового родом із Криму за розстріл двох українських полонених у Курській області. Він визнав провину під час засідання.
Згідно з міжнародним гуманітарним правом, розстріл солдатів, що здаються в полон, є воєнним злочином.
Повідомлення про вбивства, тортури й жорстоке поводження з українськими військовополоненими надходять регулярно.
Рідні полонених та зниклих безвісти українських військових зібралися в центрі Запоріжжя з кульками у формі серця, 14 лютого 2026 року
Так у День святого Валентина вони хочуть нагадати про своїх коханих,
на повернення додому яких чекають
Організаторка акції «Наші серця у полоні», волонтерка Стела Орел каже, що люди вийшли, незважаючи на сильний дощ у Запоріжжі, бо хочуть нагадати про те, що у полоні немає свят і що серця тих, близькі яких у полоні або зникли безвісти, також увесь цей час є в полоні
Мама щодня чекає на свого сина, Запоріжжя, 14 лютого 2026 року
У День святого Валентина з кульками у формі серця вони зібралися, щоб нагадати, що є ті, хто зараз не вдома і не можуть почути рідне: «я тебе люблю». Запоріжжя, 14 лютого 2026 року
Напис на банері на акції «Наші серця у полоні» у Запоріжжі, 14 лютого 2026 року
Учасниці акції у Запоріжжі тримають банери, щоб нагадати про своїх рідних. які знаходяться у полоні в Росії, 14 лютого 2026 року
Жінку із сердечками на парасолі на акції «Наші серця у полоні» у Запоріжжі звати Лариса. Вона чекає на свого безвісти зниклого сина. 14 лютого 2026 року
«Цими сердечками на парасолі я хочу сказати, що я його чекаю і шукаю, як можу», – каже Лариса про свого безвісти зниклого сина
Олександра та Віра вже майже два роки чекають – перша нареченого, він у полоні Росії, друга чоловіка, який зник безвісти
Жінка, яка 4 роки чекає повернення з полону свого брата, на акції в Запоріжжі, 14 лютого 2026 року
