Так склалося, що єдине джерело стабільного заробітку в Михайлівці — корова. Тут вона справді годувальниця! Тому звістка про те, що пасовище, на котрому селяни не одне десятиліття випасали своїх корівок, належить не громаді, а вінницькому чиновнику обласного масштабу, стала для всіх громом серед ясного неба!
- Дізналися про це випадково, в кінці 2013 року, — розповідає сільський голова Олександр Хоменко. — Ми виготовляли генеральний план села. У цей момент жодних дій з землею не проводиться. Втім, хтось зайшов на сайт купівлі-продажу і побачив, що продаються земельні ділянки у Михайлівці — всього 13, на площі майже 2 гектари. Люди звернулися до сільської ради, але тут ніхто нічого не знає! Вимагали у Держгеокадастрі списки тих, кому віддали землю — інформація була закритою. Тільки через рік нам вдалося розшукати документи. А в них четверо Маруньків. Один з них — Володимир Марунько, керівник обласного управління держслужби з питань охорони праці. Інші — члени сім'ї. Інші, бо ми вже досліджували питання через соціальні мережі — випадкові люди. Чи підставні — важко сказати.
Ще коли я не був головою, ми з селянами їздили до цього Марунька. Він мав приїхати на зустріч, навіть дав свій телефон. Але номер виявився недійсний...
Згодом почали наїжджати на пасовище якісь хлопці, називалися господарями, жодних документів не показували, розказували, що хочуть будувати тут санаторій. Землевпорядника з собою привезли, щоб пасовище розміряти. Зрозуміло, люди не пустили їх. Не раз проганяли з пасовища сторонніх людей.
Кілька днів тому вони приїхали знову. Почали казати, що землю цю хочуть віддати АТОвцям. Навіть трактора пригнали. Ще раніше, через звернення до Олексія Порошенка, кримінальне провадження з цього питання було відкрите. Але слідство все ще триває, і коли воно завершиться — важко сказати. Справа просувається повільно, жоден адвокат не хоче братися за неї. У 90-і роки був виданий документ, що це пасовище передане у власність сільської громади. Втім, знайти його в архіві поки що не вдалося. Ще один нюанс полягає в тому, що земля перебуває за межами населеного пункту. І, схоже, чиновник скористався ситуацією на власний розсуд, вирішивши питання через районну раду.
Зараз громада Михайлівки готує позов до суду.
Місцеві тітоньки розповідають, що тільки у цьому кутку — 60 корів. І куди з ними тепер подітися?
Людмила Янчинська, депутат сільської ради, член земельної комісії, мешкає у Михайлівці й проблему знає, як кажуть, зсередини.
- Моя корова теж пасеться на цьому пасовищі. Цим полем люди користувалися більше 25 років. В архівах сільської ради залишилися карта і технічна документація, з котрої можна дізнатися, що це поле виділялося як землі запасу. Рішенням районного ради воно було виділене мешканцям села під особистий випав худоби, — розповідає вона. — Поле це не оране. Ми з дітьми зі школи ходили у захисну смугу на екологічну експедицію і виявили там червонокнижні первоцвіти та інші рідкісні рослини. А тепер цю землю в людей безцеремонно забрали. Ми дізналися, що наша земля продається за 2 мільйони гривень. З тих пір почалася наша боротьба за пасовище. Серед 13 власників цієї землі — чиновники обласної влади і учасники бойових дій, тому боротьба ця не проста. У нашому селі є 28 учасників АТО, які на цей момент отримали тільки по 15 соток землі під будівництво.
А про тих обіцяних 2 гектари сільськогосподарської землі навіть не мріють, бо немає звідки. Але ж, виходить, для інших земля знаходиться! Ми все ще сподіваємося на справедливість, хоча прокуратура, куди ми зверталися, вважаємо, не виконала свої прямі обов'язки.
- АТОвців у цій ситуації використовують навмисно, - вважає сільський священик, волонтер отець Анатолій. - Комусь дуже хочеться влаштувати тут протистояння. Я говорив із Андрієм Грачовим. Просив розібратися і переказати, щоб сюди не їхали чужі АТОвці відстоювати нібито свої права. В інших селах таким чином забирали землю, і люди мовчали. Вважаю, що держава має втрутитися у цю ситуацію і вирішити її на користь селян.
Інакше вони залишаться без засобів для існування.
Люди дуже хотіли почути самого Володимира Марунька. Навіть до нього під кабінет ходили, козу приводили. Але зустріч не вдалася. Не вдалося поспілкуватися і тепер. До селян він не приїхав, а на телефонні дзвінки не відповідав. Виходить, що так легко чиновник може вкрасти у громади землю і нічого йому за це не буде?
