Суд виправдав чоловіка від вбивства жінки з ВІЛ, яку той мав сплутати зі своєю дружиною

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська виправдав чоловіка від звинувачень в умисному вбивстві. Про це інформує «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 4 червня. За версією обвинувачення, 28 квітня 2017 року близько 5 ранку чоловік помітив незнайомку, яка йшла на роботу через пустир і прийняв її за свою дружину, з якою мав погані стосунки на ґрунті ревнощів. Зловмисник наздогнав жінку біля залізничних шляхів і ззаду вдарив чимось тричі по голові, від чого та впала, потім продовжив її бити і придушив. Смерть настала від задушення. Загибла перебувала на диспансерному обліку в Центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом з діагнозом ВІЛ-інфекція, стадія з проявом туберкульозу легень. Через 10 днів поліція знайшла підозрюваного – чоловіка, на якого правоохоронцям через домашнє насилство поскаржилась дружина. Приїхавши в поліцію через заяву дружини, громадянин був запрошений на слідчий експеримент в іншій справі – щодо вбивства. Поліція мала відео з камери спостереження, як невідомий чоловік іде слідом за вбитою жінкою. Підозрюваний близько 7 разів пройшов під камерами будинку. Потім його відпустили, але забрали одяг, в якому він був на слідчому експерименті. Через пів року поліцейські затримали цього чоловіка знову і, за його словами, відвезли у відділок, одягли кайданки, протигаз та почали бити. Сказали, що на його кросівках є ДНК вбитої. Підозрюваний свою причетність категорично заперечував, говорив. що дружину би ні з ким не сплутав і вбивати її не планував. На його думку, працівники поліції самі намазали кров на його кросівки. Дружина затриманого на етапі слідства впізнала його на відео. Але згодом у суді визнала, що не може стверджувати на 100%. Жінка розповіла, що на відео, що їй показували, кросівки були із шкіри чи шкірозамінника, але не із тканини, як у її колишнього чоловіка. Коли вона це сказали, то співробітники поліції це проігнорували і зробили вигляд, що не почули. Документи підписала, не читаючи їх. СМС-листування з чоловіком вона дала слідчому на прохання прокурора, оскільки обвинувачений за 4 місяці після вбивства тої жінки їй погрожував. Одного разу через ревнощі обвинувачений побив її молотком, а другий – ногами. За два роки до інкримінованих подій вони почали проживати окремо, а потім розлучилися. Жінка характеризує колишнього чоловіка як спокійного, але, каже, що в сварках він «виходив із себе». Вважає, що вбити іншу людину він не міг. У тому районі, де мешкала загибла, вона буває, оскільки там проживає чоловік, з яким вона тепер має стосунки. По вулиці, яка була зафільмована, вона ходила на роботу на завод. На роботу виходила десь о 7:15 – 7:30 год. Сусід обвинуваченого показав, що з той мав з колишньою дружиною напружені стосунки. Остання якось питала сусіда, чи не має той знайомих у правоохоронних органах, бо вона хоче відгородитися від обвинуваченого, щоб налагодити особисте життя, мовляв, чоловік їй заважав. Ексдружина обвинуваченого нібито казала, що якби були якісь знайомі, вона б обвинуваченого років на десять запроторила. Винуватість чоловіка вбивстві доводилась трьома джерелами доказування: – СМС-повідомленнями від обвинуваченого з погрозами на адресу колишньої дружини; – відеозаписом, як невідома особа йде слідом за вбитої за декілька хвилин до її смерті; – виявленими на кросівках слідами крові вбитої. Суд зазначає, що СМС, написані колишній дружині, не містять зізнання у вбивстві чи будь-якій іншій причетності до цієї події. Крім того, СМС надіслані більше ніж через чотири місяці після вбивства і жодним чином ані підтверджують, ані спростовують винуватість чоловіка, тому суд відкидає ці докази як неналежні. Щодо відеозапису, то обвинувачений стверджує, що знятий не він. На стадії досудового розслідування ексдружина впізнала на відео обвинуваченого. Але в судовому засіданні свідок показала, що на відеозаписі обличчя не було видно, тому вона не могла із 100-відсотковою впевненістю стверджувати, що на відео був її колишній чоловік. Лише одяг був схожий, тому вона підписала протокол. Також відео дивилась сусідка обвинуваченого, яка впізнавала його за одягом, ходою, зачіскою та зовнішнім ознакам. Однак під час допиту в судовому засіданні жінка показала, що впізнала чоловіка по ході. Суд зауважує, що на відео неможливо роздивитися риси обличчя і тому особа лише окремими елементами видається схожа на обвинуваченого. Суд роз’яснював сторонам, що вони мають право клопотати про портретну експертизу відео, але ніхто не виявив бажання. Щодо кросівок із плямами крові, то суд визнав їх недопустимим доказом. Кросівки були вперше вилучені 8 травня 2017 року і тоді протоколі нічого не було написано про кров чи інші забруднення. Протокол має посилання на те, що кросівки «упаковано» до пакету чорного кольору, однак зазначалося, що кросівки були опечатані. Вилучені кросівки чомусь повторно оглядалися слідчим 11 травня за участі експерта-імунолога і під час такого огляду на кросівках знайдено сліди крові. Суд не переконався, які були перешкоди для більш детального огляду 8 травня і чому його провели повторно. Суд вважає недоведеним, що кров була на кросівках станом на час їх вилучення та огляду 8 травня 2017 року. Чоловіка виправдали у зв’язку з недоведеністю вчинення ним злочину.