Олександра Матвійчук
голова Центру громадянських свобод
У листопаді 2021 року в Києві був затриманий Денис Куликовський (він же Палич). Подія непересічна, бо мова про колишнього керівника секретної тюрми «Ізоляція».
Його обвинуватили у вчиненні відразу декількох злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України: торгівля людьми (стаття 149), створення терористичної групи чи організації (стаття 258−3), створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань (стаття 260) та порушення законів та звичаїв війни (стаття 438).
Секретна тюрма «Ізоляція» знаходиться на території військової бази та створена на заводі, що належав мистецькому фонду «Ізоляція». Раніше там проводили виставки й концерти, а тепер тренуються військові, зберігається зброя, а також незаконно утримуються люди. Вони обслуговують військову базу — ріжуть метал, варять грати, облаштовують військові полігони, миють військову техніку. А найголовніше — піддаються регулярним побиттям, зґвалтуванням, удушенню, катуванню електричним струмом та іншими формами знущання, які описані у книзі «Світлий Шлях»:
історія одного концтабору" донецьким журналістом Станіславом Асєєвим. Усе це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, тобто воєнні злочини.
Саме тому Денис Куликовський мав бути обвинуваченим у вчиненні різноманітних воєнних злочинів, серед яких — умисне вбивство, катування та нелюдські поводження, умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю, зґвалтування… Усе це, за свідченнями колишніх полонених, Куликовський чинив як особисто, так руками своїх підлеглих, упродовж 2014−2018 років. Доки його самого не відсторонили від «посади» і він зник. Натомість у пред’явленому Куликовському обвинуваченні лише стаття 438 ККУ свідчить про те, що він вчиняв воєнні злочини.
Чому так? Річ у тому, що в Кримінальному кодексі України немає чіткого переліку воєнних злочинів. Існує лише вкрай абстрактна стаття 438 ККУ, за якою й був обвинувачений Куликовський. Через вади статті 438 ККУ обвинувачення за нею вкрай складно довести до засудження особи. Внаслідок цього стаття є фактично мертвою: від початку російської агресії за статтею 438 ККУ було постановлено всього лиш три обвинувальні вироки.
Читайте також:
«Структура, підконтрольна ФСБ». Розслідувачі Bellingcat дізналися про російських кураторів катів в’язниці Ізоляція Заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов, який був ініціатором утворення в структурі Офісу Генерального прокурора «департаменту війни» для розслідування воєнних злочинів, колись підрахував, що його слідчому треба знати та вміти застосувати щонайменше три десятки Женевських і Гаазьких конвенцій, та посилатися на них в обвинувальному акті.
Крім того, Кримінальний кодекс України взагалі не згадує про іншу категорію міжнародних злочинів — злочини проти людяності, які полягають в широкомасштабному або систематичному нападі на цивільне населення, що, зокрема, може виражатися у вбивствах, катуванні, зґвалтуваннях, переслідуванні цивільних осіб. Це створює парадоксальну ситуацію. Вищі посадові особи України регулярно заявляють про вчинення окупаційною владою на території Криму та Донбасу злочинів проти людяності й заявляють про необхідність переслідування та покарання винних у їх вчиненні, однак система кримінальної юстиції України не може цього зробити через відсутність у Кримінальному кодексу спеціального положення про відповідальність за злочини проти людяності.
Це також пояснює, чому злочини проти учасників Революції Гідності, які Верховна Рада України у своєму зверненні до Міжнародного кримінального суду прямо назвала злочинами проти людяності у реальних кримінальних провадженнях вимушено кваліфікуються як «загальнокримінальні» злочини. Згадані Офісом Генерального прокурора 3500 епізодівпереслідуються не як міжнародні злочини, а лише як незаконне перешкоджання організації або проведенню демонстрацій, перевищення влади та службових повноважень, терористичні акти або кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи. Тепер строки їхнього переслідування спливають, про що б’ють на сполох адвокати потерпілих.
Холодна амністія для воєнних злочинцівТільки міжнародні злочини, на відміну від «загальнокримінальних», не мають терміну давності. Зрозуміло, що часто слідству буває складно зібрати належні докази та опитати свідків на окупованих територіях, щоб передати обвинувальні акти до суду бодай і в заочному провадженні, але ситуація змінюється. У Німеччині судять 96-річну секретарку концтабору. Історія переконливо свідчить,
що авторитарні режими падають, і ті, хто вчиняв міжнародні злочини, можуть опинитися перед судом.
Читайте також:
Павло Казарін
Російське поле експериментів. Про головний концтабір в окупованому Донецьку
Неправильна кваліфікація вчинених на Майдані, в Криму та на Донбасі міжнародних злочинів вже призвела до «холодної амністії». Якщо слідство не зможе в стислі терміни довести справи за обвинуваченням у вчиненні «загальнокримінальних» злочинів до суду, а суди — в не менш стислі терміни розглянути справи та постановити вироки, усі ці справи мають бути закриті, а їхні фігуранти лишаться чистими перед законом.
До всього, винні у вчиненні «загальнокримінальних» злочинів можуть бути офіційно амністовані. Мінські домовленості передбачають доволі розмите положення про амністію. Пункт 5 вимагає «забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв’язку з подіями, що мали місце в ОРДЛО». Під таке формулювання може потрапити що завгодно. Тому важливо встановити червону лінію, бо жодної амністії за міжнародні злочини бути не може.
Називати речі своїми іменамиЗавдяки суспільному резонансу у справі Палича «мертва» стаття 438 може раптом «спрацювати», та й «про всяк випадок» обвинувачення містить посилання ще й на три «загальнокримінальні» статті.
Але що робити із тисячами дрібних та великих «паличів», які не мають детективної історії із проживанням упродовж двох років в столиці та не привертають до себе увагу преси?
Згадаймо справу Євгена Бражнікова. За свідченням звільнених разом із ним у грудні 2019 року полонених, він особисто брав участь у побитті та катуванні людей в «Ізоляції». У листопаді минулого року стало відомо, що Бражніков спокійно покинув країну та запросив політичного притулку у Франції.
Читайте також:
«Кат» Ізоляції Куликовський два з половиною роки жив у Києві, поки його «шукав» Офіс генпрокурора — Радіо Свобода В ОРДЛО діють так звані офіційні тюрми та слідчі ізолятори, де тільки самі умови утримання та ненадання медичної допомоги можна прирівняти до катування. До всього існує розгалужена мережа секретних місць позбавлення волі, як-от, згадана сумнозвісна «Ізоляція».
У Криму продовжується умисна політика незаконного переміщення населення та колонізації Росією півострову, що є одним із видів воєнних злочинів, та переслідування соціальних груп, а найперше кримських татар, які видаються окупаційній владі нелояльними.
Наприклад, нещодавно сайті Служби безпеки України було повідомлено про засудження затриманого у Києві члену організації «Оплот», який брав участь у вбивствах поранених українських військових, але отримав за це всього 6 років тюрми. У реєстрі судових рішень текст вироку чомусь не викладений, але можна припустити, що таке співмірне із крадіжкою із проникненням в житло покарання обумовлене кваліфікацією діяння. Бо обвинуватили члена «Оплоту» не у вбивстві комбатанта (військового), який склав зброю, що міжнародне право визначає як воєнний злочин, а в участі у терористичній групі чи терористичній організації.
Усі ці проблеми на рівні Кримінального кодексу вирішує ухвалений у травні парламентом закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» № 2689 (так званий Закон про воєнних злочинців).
На жаль, всупереч Конституції України вже більше ніж пів року Президент Володимир Зеленський не підписує цей Закон.
На цьому фоні заяви Президента про те, що Україна буде переслідувати за порушення прав людини на окупованих територіях виглядають просто лицемірно.
Читайте також:
Іван Верстюк
Будьмо уважні. Які перспективи Донбасу у 2022 році
У грудні 2021 року PEN America оприлюднив відкритий лист на ім'я президента США Джо Байдена із проханням негайно запровадити санкції проти осіб, причетних до грубих порушень прав людини на Донбасі, а саме — до тюрми «Ізоляція». Цей важливий символічний крок, на жаль, матиме досить обмежені практичні наслідки. Навряд чи Юрій Кривонос («Толстый»), який замінив Палича в «Ізоляції», тримає кошти в американському банку. Не думаю, що Руслан Єремічев («Єрмак»), що відзначився регулярним зґвалтуванням жінок, збирається подаватися на візу в США. Та й навряд чи діти Володимира Бутенко («Бут»), який є правою рукою Кривоноса, навчаються в Гарварді чи якомусь іншому американському університеті.
Обов‘язок переслідувати воєнних злочинців у кримінальному порядку лежить на владі України.
Вже понад пів року президент України Володимир Зеленський виступає основною перешкодою для притягнення до відповідальності воєнних злочинців на основі закону. Тим самим він кожного дня зменшує шанси на справедливе покарання за вбивства, катування та ламання людей в полоні.
Тож є річ, яку президент України Володимир Зеленський має виконати негайно — підписати Закон про воєнних злочинців № 2689.
