Днипро

Понівечений росіянами дніпровський орган знову зазвучить у жовтні

У ніч на 15 червня росіяни завдали комбінованої ракетно-дронової атаки по Дніпру. Один із вибухів стався поряд із Будинком органної та камерної музики. І це вже третій удар. Але руйнування такої сили – вперше. Ми поговорили з людьми, які першими побачили наслідки удару, і дізналися, чи є шанс повернути до життя одну з головних культурних перлин Дніпра.

Перші емоції після атакиБлизько пʼятої ранку 15 червня першим на місце прибув директор Будинку органної та камерної музики Антон Чернета.

«Картина, яку я побачив, просто зашкалювала за всіма емоціями. Вперше за всю свою історію роботи я просто сидів і плакав. Не знав, що робити далі», – пригадує він.

Довкола панував хаос. Дорогоцінні вітражні вікна вилетіли разом із рамами й побилися, стіни всіяні слідами від осколків, подекуди відпали цілі шматки стелі.

Фото: Місто і річка.
Фото: Місто і річка.
Фото: Місто і річка.

«Але найбільше мене вразив стан нашого органу. Я побачив пошкоджені панелі, понівечену трактуру – це було перше, що кинулося в очі. Але потім, коли ми вже піднялися всередину інструмента,

зрозуміли, що пошкодження ще значніші й серйозніші», – каже Антон Чернета.

Пошкоджений орган зсередини. Фото: Місто і річка. «Разом з органом постраждала частинка мене»Так про російську атаку каже адміністраторка Еліна Багдасарова. У 2014 році дівчина мусила покинути рідне місто – Донецьк. Тут, у Дніпрі, вона влаштувалася працювати у Будинок органної та камерної музики. Це місце, каже, стало для неї другим домом.

«Навіть весільну церемонію ми з чоловіком провели саме тут – у вересні 2022 року. Ми були у вишиванках, і для нас це було дуже символічно. Органна зала – це місце, яке я люблю всією душею».

Фото: Еліна Багдасарова.
Фото: Еліна Багдасарова.

За роки роботи Еліна бачила безліч концертів. Особливо їй запам’яталися непідробні реакції слухачів, які приходять вперше: хтось плакав, хтось завмирав від захвату.

«Коли сталася трагедія, мені почали телефонувати наші постійні слухачі. Вони плакали у слухавку. Для них це теж дуже особиста втрата», – каже Еліна.

Сама ж жінка, коли дізналася про атаку, спершу спитала, чи все добре з черговим, який тієї ночі був на зміні.

Директор заспокоїв: чоловік не поранений. А от саму залу було складно впізнати.

«Якщо чесно, ще дорогою туди не могла стримати сліз. Приїхала разом із дитиною. Мій син фактично виріс у цьому місці – він відвідує органну залу з тримісячного віку. Було нестерпно дивитися на наслідки руйнувань», – ділиться Еліна.

Еліна з сином у органній залі. Фото: Еліна Багдасарова. Серед уламків адміністраторка знайшла особливу річ – шматочок вітража, який вцілів просто дивом. Багато елементів втрачено, але жіноче обличчя на ньому вціліло. Для Еліни це стало знаком: усе можна відбудувати.

Фото: Еліна Багдасарова. «Попри все, ми віримо, що зал вдасться відновити. Зараз готуємо закриття сезону просто неба, на тлі пошкодженої будівлі. Концерт матиме назву «Ми незламані»», – розповіла адміністраторка.

Орган – це особиста втратаЗа освітою Антон Чернета – диригент та піаніст. Коли він став директором органної зали, вирішив і сам сісти за унікальний інструмент.

«Це були мурахи по шкірі. Тому що кожен регістр відкриває нові барви звучання. Тут можна імітувати звучання різних інструментів.

Це важко описати словами – це треба чути», – пояснює Антон.

Антон Чернета. Фото: Місто і річка. І звучання нашого дніпровського органу напрочуд багатошарове. Воно залежить від температури, вологості та навіть наповненості зали. В інструменті 2074 труби – від п’ятисантиметрових до п’ятиметрових.

«Це особистий зв’язок з інструментом. Ті, хто бували на наших концертах, знають і люблять цей звук. А органісти з-за кордону завжди ним захоплюються».

Дніпровський орган унікальний, адже будувався і встановлювався з урахуванням розмірів будівлі. Він важить понад 12 тонн, і це ускладнює його ремонт, адже іншого відповідного приміщення у Дніпрі немає.

«Водночас за висновками нашого фахівця, який, до речі, допомагав встановлювати цей орган у 1982–1985 роках, усе можна відновити. Він оглянув інструмент і сказав: «Усе відновимо, орган працюватиме. Орган не втрачено»», – втішає Антон Чернета.

Фото: Місто і річка. Про унікальні знищені вітражіУсі вікна, навіть найменші отвори над дверима у Будинку органної та камерної музики, прикрашали вітражі. Принаймні так було до ночі 15 червня.

Їх створив дніпровський майстер В’ячеслав Данилов у 1980-х роках.

З монументалістом особисто знайома дослідниця Ельміра Еттінгер. І саме вітражами у органній залі той пишався чи не найбільше. Усю серію робіт він присвятив митцям.

«На них можна побачити видатних композиторів і діячів культури. Наприклад, на одному з вітражів були зображені Бетховен, Моцарт, Верді та Вівальді. На інших – українські композитори», – каже Ельміра.

Вітражі до атаки. Фото: Ельміра Еттінгер.
Вітражі до атаки. Фото: Ельміра Еттінгер.

Крім того, В’ячеслав Данилов разом із монументалістом Сергієм Ісаєвим створив розписи всередині органної зали. Утім, тепер і розпис, і дорогоцінні вітражі пошкоджені або повністю знищені.

«Наскільки мені відомо, вціліли лише окремі фрагменти. Значна частина вітражів розбита», – зазначає дослідниця.

Понівечений осколками розпис. Фото: Місто і річка.
Вибитий вітраж. Фото: Місто і річка.

Найгірше те, що росіяни завдали удару поруч із Будинком органної та камерної музики не вперше. Та минулого разу постраждали лише окремі вікна. Керівництво закладу тоді зберегло уламки,

розповідає Ельміра.

«В’ячеслав (прим. ред. – митець) неодноразово говорив, що вітражі потрібно захистити. Наприклад, закрити фанерою, як це робили у Львові для церковних вітражів або в Києві на фунікулері. Інший варіант – демонтувати їх на час війни й зберігати окремо».

На тому, що вітражі та розпис потребують додаткового захисту, наполягала і сама дослідниця Ельміра. Однак проблема виявилася в іншому: будівля органної музики перебуває на балансі релігійної громади, а не міста чи області.

Фото: Місто і річка.
Фото: Місто і річка.

Церква чи будинок піонерів?Щоб зрозуміти юридичний нюанс права власності, треба зазирнути в минуле. З цим нам допоміг розібратися історик Валентин Старостін. Варто зазначити, що історія Брянської церкви тісно пов’язана з імперськими часами.

«За законами Російської імперії великі промислові підприємства мали забезпечувати працівників не лише лікарнями та школами, а й храмами. Втім, у Брянській заводській колонії власної православної церкви довго не було», – пояснює Валентин Старостін.

Усе змінилося, коли у 1913 році в Російській імперії відзначали 300-річчя династії Романових.

Тож керівництво Брянського заводу вирішило поєднати одразу дві мети: вшанувати вищезгаданий ювілей і нарешті збудувати храм.

Фото: Валентин Старостін. «Архітектура храму стала справжньою несподіванкою. Замість популярних тоді державних стилів – неоруського чи неокласицизму – споруду виконали з виразними рисами модерну та бароко», – зазначає історик.

Фото: Валентин Старостін.
Фото: Валентин Старостін.
Фото: Валентин Старостін.

А от з приходом радянської влади храм закрили. Купол на дзвіниці, хрести та всі ікони зняли. До початку Другої світової тут діяв піонерський клуб, а після – спортивний зал. У 70-х роках приміщення використовували як скульптурну майстерню.

«У 1979 році будівлю внесли до переліку пам’яток архітектури, що охороняються державою. Після цього постало питання її подальшого використання», – каже Валентин Старостін.

Фото: Валентин Старостін. І тільки після цього, уже в 80-х, з’явилася органна зала. Перший концертний сезон відкрили у 1987 році. Та цінність має і сама споруда. В Україні, каже історик, лише кілька храмів такого масштабу,

які поєднують риси модерну і бароко. Тож будівля має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Кому належить Будинок органної та камерної музики?До 2009 року будівля храму перебувала у власності Дніпропетровської обласної територіальної громади. Але в тому ж році Українська православна церква (Московського патріархату) заявила свої права на будівлю. І виграла суд, навіть без погодження Міністерства культури. Про це розповіла начальниця міського управління з питань культурної спадщини Надія Лиштва.

«Угода була розрахована на десять років, але строк її дії давно минув. За цей час ані обласна рада не надала органній залі іншого приміщення, ані релігійна громада не вирішила питання утримання самої будівлі», – додає Надія Лиштва.

Фото: Місто і річка. Ситуація фактично патова. Адже за законом саме власник має забезпечувати утримання пам’ятки, проводити ремонти та відновлювальні роботи. Однак релігійна громада цього не робить.

«Будівля не отримувала належного догляду ні до повномасштабного вторгнення, ні після попередніх пошкоджень. Наприклад, вітражі не були демонтовані та законсервовані для захисту від руйнування.

Власник фактично не здійснював жодних робіт із підтримання пам’ятки».

Водночас і влада не зробила кроку назустріч, адже можна було б побудувати інше приміщення для органної зали. Фактично це питання зависло в повітрі на довгі роки.

Хто і коли ремонтуватиме унікальний орган?Пошкодження органа становлять до 40%, про це повідомив голова облради Микола Лукашук. За попередніми оцінками, ремонт інструмента може тривати від трьох місяців. Але строки неточні, адже частину необхідних деталей, імовірно, доведеться замовляти за кордоном.

Давати концерти у будівлі також не можна – надто багато пошкоджень.

Фото: Місто і річка.
Фото: Місто і річка.

«Якщо буде можливість, допоможуть благодійники чи люди доброї волі, які мають серце і готові підтримати органну залу. Уже відкрито кілька зборів на відновлення», – розповів директор Антон Чернета.

Раніше ми писали, що відбудову органної зали вже підтримав хор «Гомін» Прискорити відновлення можете і ви: керівництво закладу створило збір.

Попри трагедію, колектив оркестру не припиняє діяльності. Обіцяють проводити концерти на інших сценічних майданчиках, поки тривають ремонтні роботи.

«Безвихідних ситуацій немає. Головне – бажання колективу працювати. А в мене як у керівника є бажання зберегти цей унікальний колектив», – підсумував Антон Чернета.

Тема: