У Домоткані, де поховані українські захисники, поховали прах Олександра Оленченка, який отримав громадянство Росії та служив у її армії. Представники проукраїнської частини громади вимагають з’ясувати, чи брав він участь у війні проти України та чи приховували його військове минуле під час організації поховання.
Скандал привернув увагу і до родини Верхньодніпровського міського голови Геннадія Лебедя. Його сестра Олена Лебідь виступила з коментарями на захист поховання, а військовослужбовець Анатолій Штефан оприлюднив претензії до проросійського змісту її сторінки. Політична біографія самого мера також містить підтверджений зв’язок із Партією регіонів.
В архівній публікації Gorod.dp.ua прямо зазначено: Геннадій Лебідь був членом Партії регіонів із 2005 року. Навесні 2014 року, вже після втечі Віктора Януковича та окупації Криму, ця партія висунула його кандидатом на посаду Верхньодніпровського міського голови. На партійній конференції його кандидатуру представляв Олександр Вілкул.
Той самий матеріал повідомляє, що Лебідь тричі обирався міським головою до 2013 року,
а згодом працював на керівних посадах у Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Отже, його зв’язок із Партією регіонів підтверджується тогочасними публікаціями, а не лише нинішніми звинуваченнями опонентів.
На місцевих виборах 2020 року Лебедя вже висувала партія «Наш край». За офіційними даними Центральної виборчої комісії, він отримав 2261 голос, або 22,17%, і був обраний головою громади. У виборчих документах того періоду його вказано як безпартійного.
Нинішні претензії до місцевої влади пов’язані з конкретною історією поховання. Анатолій Штефан стверджує, що Оленченко служив у російському війську під час повномасштабного вторгнення, загинув унаслідок удару по російському штабу, а в Україні його представили як пожежника-рятувальника. Штефан вимагає встановити, на підставі яких документів організували поховання та хто знав про минуле померлого.
Служба Оленченка в російській армії до повномасштабного вторгнення підтверджується свідченнями матері та записами, які перевірило «Слідство.Інфо». Водночас щодо його подальшої служби джерела розходяться.
Родина заявляє про роботу в російській рятувальній службі та загибель у ДТП. Журналісти також виявили ознаки пожежно-рятувальної форми на частині фотографій, які поширювали як докази військової служби. Це залишає відкритим питання про його діяльність під час повномасштабної війни.
Олена Лебідь, сестра міського голови та лікарка місцевої лікарні, у коментарях пояснювала поховання тим, що Оленченко жив у селі. За повідомленням ZAXID.NET, вона також звинувачувала Штефана в намаганні «очорнити» громаду. Після критики користувачів її коментарі були видалені. На момент публікації видання міський голова особисто ситуацію у своїх соцмережах не коментував.
Штефан оприлюднив окремі дописи про інформацію, яку поширювала Олена Лебідь. За його словами, на її сторінці були російські новини та пабліки, матеріали проросійських блогерів, антимобілізаційна риторика. Він також розкритикував її висловлювання щодо «Безсмертного полку», наголосивши на використанні цієї акції російською пропагандою для героїзації учасників агресії.
Ці публікації Штефан адресував, зокрема, Службі безпеки України та Національній поліції.
Він подякував мешканцям, які публічно засудили ситуацію з похованням, і закликав правоохоронців звернути увагу на оприлюднені матеріали.
Критика Геннадія Лебедя з питань допомоги українським військовим з’являлася й раніше. Видання «Антикорупційне Придніпров’я» опублікувало звернення мешканця громади Юрія Шапрана, який звинувачував голову в перешкоджанні наданню інформації про вільні приміщення для тимчасового розміщення підрозділів ЗСУ. Автор також описував нібито звільнення шкільного сторожа після того, як той показав приміщення військовим. Це публічні звинувачення автора звернення; у перевірених матеріалах немає рішення суду або висновку розслідування, який би їх підтверджував.
Громадська діячка Галина Прохоренко у своєму дописі ставить питання про документи на поховання та моральну відповідальність родини Оленченка. Для мешканців, які втратили близьких на війні, можливе приховування служби в армії агресора має особливу вагу. Їхня вимога полягає у встановленні фактів і відповідальності конкретних осіб.
Верхньодніпровська міська рада заявила, що звернулася до правоохоронців та розпочала службову перевірку. Штефан окремо повідомив про передачу інформації та комунікацію з представниками СБУ і Кам’янської районної військової адміністрації. Оприлюднених остаточних висновків цих перевірок у використаних джерелах немає.
Перевірка має дати конкретні відповіді: де і в якому статусі служив Оленченко під час повномасштабної війни, які документи отримали посадовці, чи містили вони неправдиві відомості та чи було свідоме приховування обставин його діяльності. Окремої оцінки потребують оприлюднені дописи, які Штефан називає проросійськими. Питання безпеки громади вимагає саме встановлених фактів і результатів роботи правоохоронців.
