Людмила Замірська
Ці випуски надрукували в Дніпрі, останній — у 2021 році. Проте й зараз їх продають у самому середмісті — у книжковій крамниці Свято-Успенського собору Української православної церкви (УПЦ), навпроти торгівельно-ділового комплексу «Новий центр».
Журналісти Dnipro.media під виглядом покупців придбали випуски й з’ясували: серед співвласників видавництва досі зазначена російська компанія з адресою у москві. Собор, в якому продають журнал «Богдан», пов’язаний також із приватним ліцеєм, зустрічами «молодіжки», Telegram-спільнотами, благодійним фондом та молитвами за патріарха російської православної церкви Кирила. Про мережу противників церковного православного «розколу» — у розслідуванні Dnipro.media.
Кремль, держдума й російські політики: сюжети, які прищеплюють дітям«Как надо вести себя детям священника?» — запитує читач у №2 «Богдана» за 2021 рік. Відповідь починається з порівняння: «Детям священника нужно вести себя ответственней, чем детям российского президента»
Скриншоти з журналу «Богдан» №3 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
Далі автор пояснює:
президенти змінюються, а діти священника залишаються дітьми священника все життя. За ними стежитимуть парафіяни й оточення. Як приклад про відповідальність журнал, виданий у Дніпрі, обирає саме російського диктатора
Цей сюжет не поодинокий. У випусках №2, №3, №5, №8 та №11 за 2021 рік росія з’являється в релігійних повчаннях, літературних рекомендаціях та головоломках. Дитині пропонують читати про неї, впізнавати її символи й орієнтуватися в її політичному та культурному житті.
У випуску №3 є завдання «Найди 10 отличий». На двох малюнках — червоні кремлівські стіни, вежа з годинником, бані, п’ятикутні зірки та російський триколор.
Скриншоти з журналу «Богдан» №3 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
Щоб виконати завдання, потрібно уважно роздивитися зображення московського кремля — комплексу, де розташована резиденція російського диктатора.
У №5 журналу запитання вже безпосередньо стосується політики: «Может ли верующий интересоваться политикой?». Автор дозволяє цікавитися нею настільки, наскільки вона стосується долі країни, народу та церкви, які називає своїми.
Країну не вказує, але далі згадує держдуму — нижню палату парламенту рф.
Скриншоти з журналу «Богдан» №5 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
Застерігаючи від надмірного захоплення політикою, автор пише, що не варто жити так, ніби «без заседания госдумы невозможно прожить», і щовечора чекати, що скаже «депутат Собчак» Ймовірно, йдеться про Анатолія Собчака — народного депутата СРСР, згодом мера Санкт-Петербурга.
На запитання про великий спорт у журналі відповідають на прикладі московського стадіону «Лужники» А кількість дітей, які не курять, описують так: «Если они за руку возьмутся… то всю кольцевую дорогу вокруг москвы займут»
Скриншоти з журналу «Богдан» №5 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
Російське загарбницьке минуле теж стає темою дитячого завдання В одному з кросвордів «Богдана» йдеться про захоплення Ізмаїла військами Олександра Суворова — полководця російської імперії. У грудні 1790 року його армія штурмувала османську фортецю на Дунаї. За укріпленнями було місто з житловими кварталами, крамницями, церквами й мечетями. Захоплення супроводжувалося триденною різаниною,
під час якої загинули військові та мирні жителі.
Не обійшлося й без згадок російської літератури У випуску №5 на запитання «Пить спиртные напитки — это грех? А курить?» автор засуджує пияцтво й тютюнову залежність та посилається на Федора Достоєвського — російського письменника: «Еще Достоевский сказал в одной книжке…».
Скриншоти з журналу «Богдан» №5 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
На запитання «Какие книги можно читать?» у журналі радять Євангеліє, житія святих і твори саме російських письменників Миколи Лєскова, Олександра Пушкіна, Федора Достоєвського, Павла Мельникова-Печерського, Івана Буніна та Івана Шмельова.
У головоломці №2 журналу для розгадки потрібно впізнати радянського й російського письменника Кіра Буличова. В інших випусках також згадують радянський та російський кінематограф У випуску №11 розповідають про Леоніда Каюрова — радянського актора, який став священнослужителем російської православної церкви.
Релігійне поняття «покаяння» в цьому ж номері пояснюють через кіно: «Ты помнишь фильм „Остров“, сынок?». Це російський художній фільм «Острів» 2006 року.
Його герой, отець Анатолій, живе при монастирі й намагається спокутувати вчинок, скоєний під час війни.
Скриншоти з журналу «Богдан» №11 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
Найвиразніше політичне сподівання з’являється у випуску №8. У сюжеті про російську царську родину та її канонізацію — зарахування до святих — наголошують на жертовності «русских православных людей» і висловлюють надію на відродження росії з православним царем. Тут росія постає вже не просто місцем дії чи джерелом прикладів, а країною, на майбутнє якої покладають надії.
Скриншоти з журналу «Богдан» №8 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
В іншому сюжеті тон змінюється. У №11 хлопчик Богдан розповідає про дострокові жовтневі канікули через похолодання та економію палива «А может, не в школе решили, а где-то повыше. Там, где все решают смешные дяди и тети. Нет газа, нет угля».
Скриншоти з журналу «Богдан» №11 за 2021 рік. Колаж: Dnipro.media
Країну автор не називає, однак опис нагадує події осені 2021 року коли проблеми з газопостачанням і опаленням зачепили українські школи, а в частині закладів оголосили додаткові канікули Тож можна припустити,
що йдеться саме про Україну.
«У нас их почти никто не читает»Журналістка Dnipro.media під час візиту до книжкової крамниці Свято-Успенського собору в Дніпрі уточнила, чи є тут видання останніх років. Продавчиня крамниці пояснила, що нові книжки зараз видають українською мовою, тому їх не завозять. Натомість тут продовжують продавати старі російськомовні видання.
Книжкова лавка Свято-Успенського собору в Дніпрі. Колаж: Dnipro.media, 29 липня та 4 серпня 2026 року.
«Сейчас книги выходят на украинском языке, но у нас их почти никто не читает, поэтому мы их не завозим» — пояснила вона.
Натомість тут продають старі російськомовні книжки й журнали За словами продавчині, частину таких видань шукають у містах і селах, викуповують та привозять до церковних крамниць Дніпропетровської єпархії УПЦ. Серед них дитячий журнал «Богдан».
Продавчиня сказала, що під час пандемії COVID-19 у випуску журналу почалися перебої, а згодом друк фактично припинився. У каталозі передплати на 2020 рік «Богдан» ще пропонували як щомісячне видання, доступне для читачів. Найновіший номер, який знайшли журналісти Dnipro.
media, — за 2021 рік, але старі випуски залишаються у продажу.
Чи законно продавати дитячі журнали, у яких згадують російську владу, державну символіку та відродження росії з православним царем? Dnipro.media звернулося по правову оцінку до адвоката Юрія Мельника.
Стаття 28 Закону України „Про видавничу справу“ забороняє поширення продукції, яка популяризує органи держави-агресора та створює позитивний образ її посадовців. Водночас зображення кремля чи згадка про президента росії самі собою ще не доводять порушення — необхідно досліджувати повний зміст матеріалів та весь контекст.
За його словами, також можлива кримінальна відповідальність за статтею 436-2 Кримінального кодексу України, якщо тексти виправдовують російську агресію, окупацію або прославляють представників її збройних формувань.
Редакція Dnipro.media надіслала запити та звернення до Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, а також Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з проханням перевірити викладені факти.
i
Від «Комсомольської правди» до «Богдана»Видавець «Богдана» — українсько-російське товариство з обмеженою відповідальністю «Комсомольська правда — Дніпро» (ТОВ «КП-ДНІПРО»). Керівник і основний співвласник компанії — Юрій Кулібаба. Іншим співвласником ТОВ «КП-ДНІПРО» досі є російське акціонерне товариство закритого типу «Комсомосльська правда» (АТЗТ «Комсомольська правда»).
Редактор та видавець журналу «Богдан» Юрій Кулібаба. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2020 рік.
Кулібаба ж, згідно з реєстрами, досі залишається керівником та основним співвласником дніпровського видавництва. До роботи в церковній пресі Кулібаба працював у «Комсомольській правді» — одній із найвідоміших радянських, а згодом російських щоденних газет, яка пройшла шлях від партійного рупора молоді до сучасного інструменту російської пропаганди.
У 1990-х Кулібаба був її власним кореспондентом на Дніпропетровщині. У 2000 році на базі колишньої дніпровської редакції цієї газети почали випускати православне «Начало».
Православна газета «Начало» та дитячий журнал «Богдан». Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ,
2020 рік.
Випуск «Начала» благословив митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, очільник Дніпропетровської єпархії УПЦ. Газету задумали для родин: дорослим — матеріали про віру та церковне життя, дітям — окремий розворот. У 2001 році на його базі з’явився вже окремий журнал «Богдан». Обидва видання очолив Кулібаба.
Православна газета «Начало» та дитячий журнал «Богдан». Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2020 рік.
Кулібаба визначав роботу православної преси як місіонерство — поширення віри. У цьому інтерв’ю, опублікованому у вересні 2004 року, він говорив: «Сейчас Украина в кольце сектантов, мусульман, иудеев».
В інтерв’ю російській газеті «Крестовский мост» за травень 2017 року Кулібаба розповів про семінариста із заходу України, який допомагав «Началу». За словами редактора, друг студента загинув на барикадах у Києві. Сам Кулібаба тоді писав, що «майданы аморальны и преступны».
У цій же розмові Кулібаба дорікав священнослужителям за підтримку Майдану, заявляв про «политику геноцида» в Україні, а втрату читачів після окупації Криму та частини Донбасу описував словами «отвалились Крым,
Донбасс». Водночас стверджував: «Православие и политика, по моему разумению, несовместимы».
За вказаною адресою редакції на вулиці Шевченка журналісти Dnipro.media її не знайшли. Зв’язатися телефоном із редактором журналу «Богдан» Юрієм Кулібабою також не вдалося — він не відповів на дзвінки.
Водночас діяльність Кулібаби продовжується. У 2024 році єпархія повідомила про нагородження його орденом преподобного Нестора Літописця І ступеня за багаторічну роботу у православній журналістиці й видавництві.
Редактор та видавець журналу «Богдан» Юрій Кулібаба під час нагородження орденом преподобного Нестора Літописця І ступеня. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2024 рік.
До цієї ж Дніпропетровської єпархії УПЦ належить Свято-Успенський собор, у лавці якого журналісти придбали «Богдан».
Молитви за Кирила та заяви проти «розколу»25 вересня 2022 року, після оголошення мобілізації в росії, очільник російської православної церкви Кирило заявив, що загибель під час виконання військового обов’язку є жертвою, яка «смывает все грехи». У тій самій проповіді він називав війну «братовбивчою»,
а бойові дії — «міжусобною боротьбою».
Ім’я Кирила журналістка Dnipro.media чула й під час богослужіння у Свято-Успенському соборі Дніпра. У липні 2010 року Кирило приїздив до Дніпропетровської єпархії.
Патріарх російської православної церкви Кирило (Гундяєв) у Севастопольському парку Дніпра. Фото: Радіо Свобода, 2010 рік.
Разом із ним у молитві згадували митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея. Він очолює Дніпропетровську єпархію УПЦ, до якої належить Свято-Успенський собор
Митрополит Іриней під час пасхального богослужіння у Свято-Успенському соборі Дніпра. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2025 рік.
Іриней — противник так званого «розколу» православної церкви Це відображає й позицію єпархії. i Наприклад, після початку повномасштабного російського вторгнення, у червні 2022 року, він заборонив служити одному зі священників та звільнив його з посади настоятеля храму у Дніпрі через «ухилення у розкол».
Наприкінці того ж року українське громадянство Іринея призупинили президентським указом. Також у 2023 році в нього знайшли російський паспорт Проте єпархію він очолює досі.
З митрополитом Іринеєм пов’язаний і священник Тимофій Кучук — настоятель Свято-Успенського собору, в крамниці якого й продають журнал «Богдан».
Настоятель Тимофій Кучук. Фото: Telegram-група «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ», 2024 рік.
Вони неодноразово разом проводили богослужіння, а у 2017 році відкривали Свято-Успенську школу. У 2021 році на освяченні нової будівлі ліцею митрополит Іриней вручив Кучуку орден преподобного Нестора Літописця І ступеня.
Настоятель Тимофій Кучук та митрополит Іриней під час освячення Свято-Успенського ліцею та шкільного автобуса. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2021 рік.
На запитання журналістки Dnipro.media про продаж дитячих журналів «Богдан» у книжковій крамниці Свято-Успенського собору настоятель Тимофій Кучук відповів, що не бачив цих видань.
Я не бачив, що там продають. Приїду, розберуся. Можливо, старі. До побачення.
Від школи при храмі до мережі навколо соборуНа початку вересня 2026 року журналістка побачила на подвір’ї Свято-Успенського собору дітей із рюкзаками, яких мами приводили та саджали в автомобіль. Охоронець пояснив: їх везуть до школи на лівому березі Дніпра.
На вулиці Універсальній, 4 працює приватний Свято-Успенський ліцей. Серед його засновників — релігійна громада Свято-Успенської парафії та настоятель собору Тимофій Кучук Він також очолює навчальний заклад.
Митрополит Іриней із дітьми під час освячення нового приміщення Свято-Успенського ліцею в Дніпрі. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2021 рік.
Історія ліцею почалася у 2016 році із сімейної школи при храмі. Наступного року відкрили початкову школу, а у 2021-му — ліцей у новому приміщенні. Його освятив митрополит Іриней. Того ж року він освятив і шкільний автобус.
Настоятель Тимофій Кучук та митрополит Іриней під час освячення Свято-Успенського ліцею та шкільного автобуса. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2021 рік.
За описом закладу на час відкриття, діти навчалися за державними програмами, додатково займалися музикою та іконописом. Християнська етика була обов’язковим предметом, а навчальний тиждень починався з молебню.
Водночас на фотографіях ліцею журналісти Dnipro.media знайшли російськомовні написи. На фотографіях із відкриття нового приміщення ліцею у 2021 році також видно напис «С днём знаний!
». При цьому на партах лежать підручники українською мовою.
Напис «С днём знаний!» на дошці під час відкриття нового приміщення Свято-Успенського ліцею. Фото: Дніпропетровська єпархія УПЦ, 2021 рік.
Ще один приклад — Instagram-допис ліцею від 28 грудня 2021 року. На фотографії заняття за підходом STEAM, що поєднує природничі науки, технології, інженерію, мистецтво та математику, англійські назви напрямів супроводжують російські відповідники: «Технологии», «Инженерия», «Искусство».
Російськомовні назви у Свято-Успенському ліцеї. Колаж: Dnipro.media. Джерело: Instagram ліцею, 28 грудня 2021 рік.
Російська мова трапляється й у пізніших публікаціях, уже під час повномасштабного російського вторгнення. Зокрема, у вересні 2026 року в закритій Telegram-групі «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ» опублікували фотографії привітання Тимофія Кучука учнями. На торті у формі шкільної будівлі був напис російською мовою «С днём рождения!».
Учні вітають Тимофія Кучука. На святковому торті напис російською мовою. Фото: Telegram-група «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ», 24 вересня 2026 рік.
Діяльність Свято-Успенської парафії не обмежується богослужіннями та навчанням дітей. При соборі також організовують зустрічі, які називають «молодіжкою». Анонси зустрічей і трансляції бесід поширюють у тій же Telegram-групі «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ»,
яка налічує понад 470 підписників.
Судячи з опублікованих повідомлень, такі заходи відбуваються приблизно раз на місяць. У жовтні 2026 року журналістка Dnipro.media відвідала одну з таких зустрічей. Бесіду проводив настоятель Тимофій Кучук. Попри назву, серед присутніх були не лише молоді, а й люди старшого віку.
Учасники зустрічі при Свято-Успенському соборі та настоятель Тимофій Кучук під час бесіди. Колаж: Dnipro.media, 7 жовтня 2026 року.
Окрім релігійних бесід, у Telegram-групі «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ» публікують повідомлення про становище Української православної церкви та мобілізацію її священників. Зокрема, в одному з дописів закликають молитися за священника Дніпропетровської єпархії, якого, як стверджується, працівники ТЦК та СП направили на військово-лікарську комісію. Автор називає це дискримінацією духовенства УПЦ. В іншому дописі мобілізацію священників описують словом «похищает» («викрадає»).
Анонс бесіди з Тимофієм Кучуком та допис про мобілізацію священників УПЦ у Telegram-групі «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ». Колаж: Dnipro.media, жовтень 2026 року.
Ще один напрям діяльності навколо собору — благодійність.
При Свято-Успенському соборі працює благодійний фонд «Добровольці. Люди доброї волі». Він організовує безплатні гарячі обіди, роздає одяг та допомагає людям у скруті. Фонд також підтримує Свято-Успенський ліцей. Про благодійні заходи та збори повідомляють у Telegram-каналі «Добровольці» й групі «ОМИЛИЯ/БЕСЕДЫ» російською мовою.
Фотографії благодійної роздачі їжі та допис із реквізитами соціального відділу Свято-Успенського собору. Колаж: Dnipro.media. Скриншоти з Telegram-каналу «ДОБРОВОЛЬЦЫ», вересень 2026 року.
У серпні 2026 року журналістка Dnipro.media принесла до собору речі під виглядом допомоги. Черговий розповів, що тут приймають одяг, взуття та іграшки, а люди, які потребують допомоги, можуть забрати їх тут.
Зв’язок благодійного фонду з парафією простежується і через засновників. Серед засновників «Добровольців» — Тетяна Кучук. За результатами аналізу відкритих джерел, вона, ймовірно, родичка Тимофія Кучука. Вона також очолює «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД » ДУХОВНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЦЕНТР «ПАНАГІЯ», співзасновником якого є Тимофій Кучук. «Панагія» та Свято-Успенський ліцей зареєстровані за однією адресою — на вулиці Універсальній,
4.
—
Отже, навколо Свято-Успенського собору сформувалася ціла мережа, яка виходить далеко за межі богослужінь. Приватний ліцей, зустрічі з парафіянами, Telegram-групи та благодійні організації забезпечують постійний контакт із дітьми, батьками, молоддю та людьми, які потребують допомоги. У цьому середовищі продовжують використовувати російську мову.
Водночас церковна крамниця залишається каналом поширення російських політичних наративів. Навіть під час повномасштабного вторгнення тут продають дитячі журнали, у яких згадують російську владу та пишуть про відродження росії з православним царем. Серед власників видавництва у Дніпрі досі значиться російська компанія. Тож поки старі примірники залишаються на полицях церковної крамниці, російські імперські наративи з них продовжують потрапляти до читачів, зокрема дітей.
