Останній рік працюємо майже без вихідних. Хірурги, травматологи, нейрохірурги іноді їздять додому, щоб помитися іпереодягнутися. Решту часу нароботі,бобуло багато поранених, каже 52-річний Сергій Риженко, головний лікар Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім.Мечникова.
За рік заклад прийняв понад 1,5тис. бійців. Найбільше, по150 осіб надень, привозили під час Іловайського котла.
У кабінеті ізСергієм Анатолійовичем зустрічаємося двічі. Кожна розмова триває 15хв. Більше часу приділити неможе.
У лікарні ящодня зсьомої ранку. Черговий лікар дає зведення заніч: скільки нових бійців, зякими травмами. Потім, якправило, змедиками проводимо кілька консиліумів. Далі обходи. Удругій половині дня займаюся паперовою роботою.
Як зачас війни змінилися стосунки вколективі?
Коли люди труться рука обруку, вони стають ближчі. Немає офіціозу. Якне погоджуються змоїм рішенням, прямо кажуть: шеф, краще зробити інакше.
Хто приймає остаточне рішення ускладних ситуаціях?
Неможливо керувати всіма ізнати все. Треба покладатися надумку професіонала, уруках якого пацієнт. Якщо явказуватиму нейрохірургу,
якоперувати чивитягати осколок це буде неправильно. Тазнаю, якзробити, аби він вчасно прооперував, застандартом іщоб людина залишилася живою.
Однак успірних питаннях моє думка єостанньою. Можу наполягти, щоб операцію робили нечерез 2 години, аза10хвилин. Визначаю, хто оперуватиме. При всій демократичності доважкопоранених допускаємо тільки досвідчених лікарів.
Помічаєте професійне зростання колег?
Коли почали надходити перші поранені, зрозуміли, щоне готові довійни. Воєнні травми відрізняються від тих, зякими працювали доти. Уперше зіштовхнулися звисоким рівнем зараження організму. Почали передивлятися методики, проходили спецкурси. Уперші місяці запрошували для консультацій колег зІзраїлю таНімеччини.
Коли закінчиться війна, наші лікарі будуть навагу золота. Вже зараз їх запрошують україни Європи читати лекції звійськової медицини.
Навантаження налікарню зросло врази. Добирали персонал?
Працюємо втому складі, щойраніше. Звільнилася медсестра. Невитримала, коли побачила, якупораненого відпала нога. Спочатку кожну травму сприймали, яккінець світу.
Як перебудували роботу закладу?
Заходжу дореанімації. Бачу кількох людей, які незаймаються своєю справою. Цього достатньо, щоб провести серйозну розмову іскерувати їх употрібне русло. Япроти зайвих іпроти зівак. Кожен має чітко виконувати свою ділянку роботи, щоб хворого якнайшвидше привести впотрібний стан. Спочатку це була біда три тьоті чекають, коли їх запросять, медсестра незнає, вякій шафі ліки. Тепер один лікар оглядає, чинемає поранень, інший перевіряє хребет йроботу мозку тощо. Усі показники вносять укомп'ютер.
Що найважче було змінити?
Зламати психологію. Спершу всі казали: ами так звикли. Треба розуміти різницю між звичайною допомогою йекстремальною коли одразу чекають кілька поранених. Має зберігатися етапність.
Зараз убудь-який час мій заступник може запитати кожного про порядок діагностики. Незнаєш вільний.
Як мотивуєте персонал?
Кращі хірурги йреаніматологи стали народними героями. Це для них іємотивація, нижче опуститися немають права. Зараз, щоправда, їм невистачає часу, аби оперувати звичайних хворих.
Таких пацієнтів скеровуєте доінших лікарень?
Скоротили кількість планових операцій.
Майже неробимо пересадок,бореанімації забиті пораненими. Завезуть бійця ублок трансплантації, він занесе стільки інфекції, щожодна нирка невитримає. Мало ставимо штучних суглобів,боне встигаємо зпластинами ймеханізми зіскріплення кісток пораненим.
Зараз багато говорять про психологічні воєнні травми. Яквважаєте, наскільки єгострою ця проблема?
Недавно привезли мобілізованого, наочах якого міною розірвало товариша. Від нервів того скрутило впозу ембріона. Кілька днів неміг сказати йслова.
Після психологічних зривів багато бійців неможуть повернутися донормального життя. Ломка психіки набагато гірше забудь-яке поранення. Ліками це можна приглушати, аневилікувати.
Пропонували хабар задопомогу?
Один раз батьки бійця привезли відро картоплі йлітрову пляшку самогону. Віддав усе хлопцям із"Правого сектора". Взагалі мене мало хто зпацієнтів упізнає. Більшість бійців потрапляють донас уважкому стані зполя бою.
Головлікар грає увеликий теніс
Сергій Риженко народився вмісті Корсунь-Шевченківський наЧеркащині. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут, лікар-терапевт. Доктор медичних наук, професор. Заслужений лікар України.
2010-го був першим заступником міністра охорони здоров'я. Потім очолював Державну санітарно-епідеміологічну службу.
Грає увеликий теніс. Якщо людина неможе знайти час наспорт вона неорганізована, вважає.
Із дружиною Анною виховують двох доньок.
Дружина економіст. Вюності, коли зустрічалися, думала вступати домедичного, але відмовив. Уродині має бути один лікар.
