Вчора, 9 червня, в книгарні «Є» пройшла лекція доктора історичних наук, професора ДНУ - Дмитра Архірейського, присвячена темі Махновщини. Про це повідомляє кореспондент Дніпрограда з місця проведення.
Пам'ять про Нестора Махна збережена народом, прикладом слугує поява однойменної вулиці на житловому масиві Сонячний. І зараз вона відроджується, але разом зі стереотипами про громадянську війну 1917-1921 років.
Мета лекції – розвінчати міфи, які протягом століття культивувалися радянською історіографією.
«Махновщина – буремна та неоднозначна доба в історії дніпровського краю періоду визвольних змагань. На жаль, сьогодення не може похвалитися цілковитою обізнаністю, а тому міфотворчість і кінематограф у чомусь продовжує навіювати стереотипи минулого. Не дивно, що й досі у свідомості людей може існувати декілька образів махновця – чи то анархіста, чи то розбійника-бандита. Та мало хто уявляє всю панораму подій, що зазнав тодішній Катеринослав», - зазначив лектор.
Згідно з першим міфом, Махновщина – анархічна та руйнівна сила. Сучасні історики пропонують інший підхід,
який враховує самоідентифікацію представників руху. Тому їх варто вважати повстанцями, які прагнули задовольнити соціально-економічні потреби селян, а конкретно – середніх та бідних селян.
Другий міф говорить, що махновці керувалися засадами анархізму. Проте відомо, що їх цікавили інтереси селянства. Віра в те, що «анархія - мати порядку» означає готовність населення до самоорганізації в той час, коли влада ігнорує їхні інтереси. Ця властивість набуває актуальності й в сучасному життя.
Міф третій стверджує що це маргінальне явище. Проте географія поширення руху – 8 з 9 губерній південно-східної України та формат, а саме армія на чолі з командиром Нестором Махном, спростовують цю версію.
Останній міф говорить, що Махновщина – антиукраїнський рух. Логіка такого уявленя наступна: Нестор Махно виступав проти Директорії, тобто української держави. Він не підкорявся Петлюрі чи Грушевському. Але не варто забувати, що злагоди не було всередині самої Директорії, пригадати хоча б стосунки Винниченка з Петлюрою. Так, Махно не довіряв членам Директорії, бо пам’ятав договір, який вони заключили з німцями у 1918 році, наслідком якого стала окупація та економічне пограбування території України.
Повстанська армія була українською, бо складалась з українських селян, які розмовляли рідною мовою.
