Учора з полону визволили пєятьох гвардійців бригади Нацгвардії України. Серед них - Дмитро Дяченко. У полоні росіян він пробув майже пів року, вдома на нього зачекались молода дружина та 1-річна донечка.
Дмитро родом із села Вівсяники Вільшанської громади Кіровоградської області. У 2020 році, після служби в армії, чоловік пішов на службу за контрактом у Кривому Розі. 8 лютого разом з побратимами-гвардійцями поїхав у місто Маріуполь Донецької області. З того часу дружина Діана більше свого чоловіка не бачила.
Діана та Дмитро одружилися влітку 2021 року. У листопаді у них народилася донька.
"Він ніколи нам рано не телефонував. Але 24 лютого мене розбудив дзвінок. Чоловік сказав: "Кохана, прокидайся, почалась війна. Зберіть документи, речі, знесіть усе у погріб. Все буде добре, за можливості, дзвонитиму вам". На той час я була у мами у Вільшанській громаді на Кіровоградщині", - розповіла Діана Дяченко.
Від дружин інших бійців дізналася, що до повномасштабного вторгнення РФ у морі перебували російські кораблі. Дмитро цього не говорив, щоб Діана не хвилювалась. Він телефонував раз на день,
розповідав, що попри обстріли з кораблів та літаків, вони тримають оборону.
"Потім з чоловіком тиждень не було зв'язку. 9 березня він зателефонував і сказав, що у нього травмовані обидві руки. Повністю розтрощена права, а на лівій немає одного пальця. Казав, що перебуває у третій лікарні Маріуполя. Як з'ясувалось, там вже не було навіть перекису, щоб обробити рани. Рентген не зробили, але руки йому загіпсували. Їх неправильно склали, тож вони не згиналися".
Зі слів Діани, чоловік повідомив, що його з лікарні будуть переводити. Вже потім дізналася, що на Азовсталь. Там на тиждень у них з'явився інтернет.
"Ми тримали зв'язок до 17 квітня. Чоловік розповідав мені, що їли двічі на день. О 14:00 - кашу, а вечеряли одним тоненьким млинцем з медом. На Азовсталі Діма перебував до 17 травня. Звідти, виконуючи наказ, здався у полон разом з іншими захисниками", - каже жінка.
З 17 квітня Діана з чоловіком не спілкувалась. Отримала лише одне повідомлення з невідомого номера: "Привіт, у мене все добре, як ви?" Я запитала, хто це, тому що повідомлення було написане російською, а ми спілкуємось лише українською. Мені відповіли, що це товариш Діми. Я передала, що ми його любимо та чекаємо. Це було перед виходом з Азовсталі".
"Чоловік сниться мені щоночі. Він веселий і говорить: "Не хвилюйся, я за тиждень буду вдома". Я питаю: у тебе все добре? Він відповідає, що терпіти можна", - ділиться переживаннями Діана.
2 листопада маленькій донечці Дяченків виповнився рік. Тож довгоочікуване визволення тата з полону стане найціннішим подарунком у її житті.
Джерело: https://rudana.com.ua/news/vyzvolennya-tata-z-polonu-stalo-naycinnishym-podarunkom-donechci-kryvorizkogo-gvardiycya
