10 червня виповнюється десять років від дня історичного рішення про присвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса. За цим перейменуванням стояли роки боротьби студентів, викладачів і випускників вишу, які ще з 2008 року відстоювали право університету носити ім’я видатного поета, правозахисника та випускника ДонНУ. Рішення, яке свого часу не вдалося ухвалити в Донецьку через спротив проросійських сил, стало можливим після евакуації університету до Вінниці внаслідок російської агресії.
Ім’я, за яке боролися рокамиІм’я Василя Стуса нерозривно пов’язане з Донецьким національним університетом. Майбутній поет, правозахисник і Герой України народився на Вінниччині, але саме на Донеччині сформувався як особистість. У 1954–1959 роках він навчався у тодішньому Донецькому педагогічному інституті та закінчив його з відзнакою.
Василь Стус двічі відбував покарання в радянських таборах. Стус неодноразово потрапляв до карцеру та оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з політв’язнями.
Після другого арешту його адвокатом призначили Віктора Медведчука.
Попри позицію самого Стуса, адвокат під час судового процесу визнав його провину. За спогадами Євгена Сверстюка, поет відмовився від такого захисника, однак суд не взяв це до уваги. У результаті Стуса засудили до 10 років таборів особливого режиму та 5 років заслання, де він і помер.
Стус став одним із найяскравіших представників покоління шістдесятників і символом боротьби за українську ідентичність. Саме тому багато випускників та студентів університету вважали, що його ім’я має носити навчальний заклад, де він здобував освіту.

Василь Стус. Архівне фото Перша спроба: кампанія 2008 рокуБоротьба за присвоєння університету імені Стуса почалася задовго до окупації Донецького регіону.
У 2008 році студент історичного факультету, засновник і голова Донецької обласної молодіжної громадської організації «Поштовх» Юрій Матущак разом із однодумцями ініціював кампанію за перейменування ДонНУ. Близько 600 студентів поставили підписи під відповідною петицією.
Окрім цього активісти звернулися до Міністерства освіти і науки України. Тодішній міністр Іван Вакарчук повідомив університет,
що не заперечує проти присвоєння закладу імені Василя Стуса.
Однак ця ініціатива викликала потужний спротив з боку керівництва університету та проросійськи налаштованої частини академічного середовища.
У 2014 році Матущак пішов добровольцем захищати Україну і загинув під Іловайськом.
Посмертно Юрія Матущака нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У головному корпусі ДонНУ імені Василя Стуса встановлено бронзову меморіальну дошку на його честь.

Меморіальна дошка на честь Юрія Матущака. Фото: uain.press Опір і переслідуванняВ чому ж виражвася спротив влади переіменувнню? Губернатор Донецької області Володимир Логвиненко та голова Донецької обласної ради виступили на спільній прес-конференції проти імені Василя Стуса, мотивуючи це якимсь імовірним протистоянням.Так події 2009 року описував журналіст Станіслав Федорчук:
Журналіст Станіслав Федорчук, який був безпосереднім свідком тих подій, згадував, що адміністрація ДонНУ тривалий час ігнорувала звернення студентської ініціативної групи, навіть після того, як Міністерство освіти і науки надіслало до університету лист із проханням розглянути пропозицію щодо присвоєння вишу імені Стуса.
За словами Федорчука, ситуація почала змінюватися лише після того, як студенти провели пресконференцію в «Укрінформі» за участі письменника Сергія Пантюка та сина поета Дмитра Стуса, а також звернулися до президента України з проханням сприяти діалогу з керівництвом університету.
Після цього, згадує журналіст, у процес втрутилися народні депутати, які запропонували альтернативний варіант — присвоїти ДонНУ ім’я колишнього першого секретаря Донецького обкому Володимира Дегтярьова. Одночасно в університеті поспіхом почали проводити збори трудових колективів, куди представників студентської ініціативної групи фактично не допускали.
У підсумку кампанію 2008–2009 років вдалося заблокувати, а питання про присвоєння університету імені Василя Стуса було відкладене ще на кілька років.
Після появи ініціативи в університеті розгорнулася масштабна кампанія проти її прихильників.
Студентів та викладачів звинувачували у «фαшизмі», лунали погрози з боку правоохоронних органів. Двох студенток історичного та філологічного факультетів, які просто поставили підписи за переіменування викликали на допити в міліцію,
тому що нібито підписи під ініціативою про перейминування — підроблені. Навіть погрожували відкриттям кримінальної справи.
Серед аргументів противників перейменування були твердження про те, що:
- Стус нібито є «слабким поетом»;
- присвоєння імені призведе до значних фінансових витрат через зміну документації;
- Стус був нібито «антисемітом та русофобом»;
- питання використовується для політичних маніпуляцій.
Війна і нова сторінка історії університетуУ 2014 році Донецький національний університет опинився в центрі подій, пов’язаних із російською агресією.
У липні бойовики захопили гуртожитки студентського містечка, а 16 вересня — адміністративні приміщення університету. Викладачі та студенти, які відмовилися співпрацювати з окупаційною владою, створили рух «Врятуй Alma Mater!».
30 вересня 2014 року Міністерство освіти і науки України ухвалило рішення про перенесення університету до Вінниці. Уже 3 листопада ДонНУ розпочав навчальний рік на новому місці.
Саме у Вінниці — на батьківщині Василя Стуса — університет отримав шанс повернутися до питання,
яке в Донецьку роками залишалося заблокованим.

ДонНУ у Вінниці Знищений пам’ятник і символічний вибірЩе у 2001 році на корпусі університету в Донецьку встановили меморіальну дошку-барельєф Василеві Стусу.
Після окупації міста у 2015 році меморіал був знищений прихильниками «русского мира».
На цьому тлі боротьба за присвоєння університету імені Стуса набула ще більшого символічного значення. Йшлося вже не лише про назву навчального закладу, а й про захист історичної пам’яті та української ідентичності Донбасу.

Меморіальна дошка-барельєф Василеві Стусу до зруйнування. фото: Вікіпедія Перемога 2016 рокуУ 2016 році випускники ДонНУ у Вінниці знову повернулися до питання вшанування Василя Стуса.
10 червня 2016 року конференція трудового колективу університету підтримала перейменування. За відповідне рішення проголосували 75 із 105 присутніх делегатів.
«Став свідком історичної події. Донецький національний університет імені Василя Стуса. Ніколи так не хвилювався за останні роки, спостерігаючи за процесом. Сильні враження», — написав тоді у Facebook аналітик громадянської мережі «Опора» Олександр Клюжев.
21 вересня 2016 року наказом Міністерства освіти і науки України №1126 було офіційно затверджено Статут Донецького національного університету імені Василя Стуса.
Більше ніж перейменуванняПрисвоєння Донецькому національному університету імені Василя Стуса стало не просто зміною назви.
Це була перемога студентів і викладачів, які роками відстоювали право Донбасу на власну українську історію. Символічно, що рішення, яке в Донецьку свого часу вважалося неможливим, було ухвалене вже після вимушеної евакуації університету через російську агресію.

Студенти ДонНУ в день випуску у Вінниці. Архівне фото ДонНУ