Про ці події говорили із організаторкою донецького Євромайдану, комунікаційницею Громадянської мережі ОПОРА Катериною Жемчужниковою.
Євромайдан у Донецьку
Катерина Жемчужникова: Ми активно стежили за тими подіями, які відбувалися у Києві, і в Донецьку вони теж мали відображення. Бо коли починалися більш активні події у Києві, то в Донецьку ми як активісти Євромайдану теж на собі відчували тиск.
У Донецьку не так багато людей виходило на Майдан, як у Києві, але тих, кого донецька влада змогла вигнати на противагу майданівцям, було відчутно більше. Також привезили «тітушок» з горлівських спортклубів, які вступали у якісь бійки. Зрештою, це призвело до того, що навіть останній мітинг, який відбувся у межах саме Євромайдану у Донецьку, це був мітинг-реквієм на дев’ятий день після перших розстрілів на Майдані. І це вже був такий мітинг, коли довкола нас стояло кілька тисяч агресивно налаштованих людей, звезених автобусами з бідних маленьких містечок Донеччини та Росії. Вони оточили нашу невелику локацію великим натовпом і всі мали металеві ціпки та дроти. Тобто вони приходили туди,
щоб фізично впливати на активістів Майдану.
Це був останній момент, коли міліція тодішня робила вигляд, що вона може розмежувати різні сторони Майдану, і відсторонила цих агресивно налаштованих людей. Вони нас в той день не побили. Це був останній день, коли донецький Євромайдан виходив.
Що змінилося?
Катерина Жемчужникова: Скільки б років не минуло, з 2014-го року більше не існує відчуття безпеки особистого простору. Але, як не дивно, після початку повномасштабного вторгнення, прийшло розуміння, що ми однозначно переможемо, хоча поки і невідомо коли. За попередні роки складалося враження, що я не доживу до моменту, коли Донецьк буде деокуповано. Зараз змінилася інтенсивність процесів, і змінилося те, як Україну підтримують у світі. Тепер я більш оптимістично дивлюся на те, що я потраплю в Донецьк за свого життя.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі