Відмова від алкоголю зазвичай асоціюється з покращенням здоров’я. Проте для людей із розладом, пов’язаним із вживанням алкоголю, період утримання може супроводжуватися підвищеним ризиком повернення до вживання.
Дослідники тривалий час давали мишам можливість добровільно вживати алкоголь, після чого примусово позбавляли їх доступу до нього на певний період.
Коли тваринам знову запропонували алкоголь, частина з них продовжувала його пити навіть після того, як напій зробили дедалі гіркішим за допомогою хініну. Причому миші, які пережили період вимушеного утримання, у деяких випадках споживали більшу кількість навіть дуже гіркого алкоголю, ніж тварини, які не проходили через такий період.
На думку авторів роботи, це може свідчити про те, що тривале утримання від алкоголю супроводжується певними змінами в організмі та мозку, які потенційно можуть сприяти поверненню до його вживання.
Вчені звернули увагу на конкретну ділянку мозкуНаступним етапом дослідження стало спостереження за активністю групи клітин у ділянці мозку, відомій як ядро ложа кінцевої смужки (BNST).
Ця невелика структура вже пов’язувалася з деякими проявами розладу, пов’язаного з вживанням алкоголю, зокрема тривожністю та депресивними симптомами.
Коли мишам після періоду утримання знову дозволяли потрапити в середовище, де раніше був доступний алкоголь, вони намагалися пити навіть тоді, коли з поїлки надходила лише вода. Така поведінка супроводжувалася активністю BNST.
Особливо цікаво, що у мишей, які після періоду утримання починали пити навіть дуже гіркий алкоголь, активність цієї ділянки мозку була більш ніж удвічі вищою, ніж у тварин, які не проходили через вимушене утримання.
Один із найцікавіших результатів дослідження полягає в тому, що підвищену активність BNST вчені спостерігали ще до того, як мишам знову пропонували гіркий алкоголь.
Це дає підстави припускати, що в майбутньому активність цієїділянки мозку можливо, можна буде використовувати як один із біологічних маркерів ризику повернення до вживання алкоголю.
Однак наразі це лише припущення, засноване на результатах експериментів із тваринами. Щоб з’ясувати, чи працює такий механізм у людей, потрібні подальші дослідження.
Що поки залишається невідомимТому пошук біологічних маркерів, які могли б допомогти виявляти людей із підвищеною вразливістю, потенційно може сприяти більш персоналізованому підходу до лікування.
Вчені ще не знають точно, яку саме роль BNST відіграє у поведінці, пов’язаній із розладом вживання алкоголю. Незрозуміло також, що саме спричиняє підвищення активності цієї ділянки мозку і які конкретні групи нервових клітин відповідають за зафіксований сигнал.
Відповіді на ці запитання можуть допомогти визначити нові потенційні мішені для лікування.
Наступний крок — дослідження за участю людейСучасні нейронаукові методи дають змогу вченим вибірково змінювати активність окремих нейронів у мозку мишей. За допомогою таких підходів дослідники планують краще зрозуміти, яку роль BNST відіграє у вживанні алкоголю попри негативні наслідки.
Паралельно інша дослідницька група вивчає активність BNST у людей із розладом, пов’язаним із вживанням алкоголю, які перебувають на ранньому етапі утримання.
Якщо в людей виявлять подібні закономірності, наступним кроком можуть стати клінічні дослідження, покликані перевірити, чи можна використовувати активність BNST для оцінювання ризику повернення до вживання алкоголю.
Поки що результати стосуються експериментів на мишах. Але вони дають ученим новий напрям для вивчення того, чому після періоду утримання в деяких людей може виникати особливо сильна тяга до алкоголю — і як у майбутньому можна буде краще прогнозувати та попереджати рецидиви.
За матеріалами The Independent
Фото: Unsplash
50Plus
