Обсесивно-компульсивний розлад: як позбутися розладу назавжди?

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) належить до неврозів нав’язливих станів, при якому виникають нав’язливі думки та компульсивні дії, які не дозволяють людині нормально жити. Це  захворювання може мати хронічний або епізодичний характер.

Вам буде цікаво: Психосоматика: таблиця відповідності захворювання та його психологічні причини

Назва цього захворювання включає два терміни: обсесія – тривожні, неспокійні думки, та компульсивність – виснажливі дії, за допомогою яких людина намагається позбутися постійної тривожності та нав’язливих переживань. Таким чином, розлад нагадує «замкнуте коло», розірвати яке без допомоги фахівця вкрай складно. Виділяють кілька причин розвитку ОКР:

генетична схильність та помірні когнітивні порушення;

особливості характеру та схильність до підозрілості й перевірок;

пережитий стрес;

сімейна схильність (психози або інші психогенетичні порушення);

несприятлива психоемоційна та соціальна ситуація у дитинстві, алкоголізм чи психічні розлади у батьків;

мігрень або епілепсія в анамнезі.

Як проявляється ОКР?

Для обсесивно-компульсивного розладу характерним є поєднання симптомів,

вираженість яких вкрай індивідуальна. Критерії ОКР включають:

наявність повторюваних нав’язливих і постійних думок, які пацієнт сприймає як небажані та надокучливі;

переважають думки про небезпеку, загрозу для свого життя або життя близьких людей, страх заразитися, що часто супроводжується нав’язливим миттям рук або прибиранням;

у деяких випадках головною темою нав’язливих думок стають сумніви або агресія стосовно оточення;

характерні нав’язливі дії та спонукання до поведінки, яка повторюється, оскільки, на думку пацієнта, це необхідно для усунення тривожності та зменшення занепокоєння;

компульсії часто нагадують ритуали, наприклад: часте миття рук, багаторазові перевірки квартири перед виходом (чи закриті вікна, чи вимкнена плита), часте монотонне прибирання із нав’язливим розкладанням предметів за певною схемою.

Вам буде цікаво: Як боротися з тривогою і стресом під час карантинних обмежень: психологічні прийоми та вправи для зняття емоційного напруження

У діагностиці обсесивно-компульсивного розладу велике значення має клінічна вираженість неврозу та ступінь дискомфорту,

який зумовлює ОКР. Зайва пильність або повторювані дії не завжди свідчать про нав’язливий стан, що в деяких випадках цілком зрозуміло.

Наприклад, бажання помити руки після ймовірного контакту із забрудненою поверхнею або перевірка замків вхідних дверей, цілком зрозумілі. Про розлад кажуть, коли дії набувають хронічного нав’язливого характеру та пов’язані з неспокійними думками, які важко піддаються контролю навіть при виконанні компульсивних дій. Пацієнти з ОКР частіше приховують свої ритуали через страх бути засудженими, що ускладнює діагностику та раннє виявлення неврозу. У деяких випадках обсесивно-компульсивний розлад поєднується із депресією, великим депресивним розладом або біполярним розладом.

Як впоратися з обсесивно-компульсивним розладом?

ОКР значно погіршує якість життя, тому при появі постійних тривожних думок та нав’язливих дій слід звернутися до психотерапевта. Не варто намагатися впоратися з розладом самостійно. Тяжкі думки породжують низку нав’язливих дій, які, у більшості випадків, не приносять полегшення або усувають тривогу тільки на короткий проміжок часу.

Сучасне лікування ОКР включає комбінацію психотерапії та фармакотерапії:

Когнітивно-поведінкова психотерапія – основа терапії неврозу, яка дозволяє поступово пропрацювати думки та розробити алгоритм протидії компульсивним вчинкам. Велика увага приділяється поясненням, які страхи або побоювання реальні, а які ні, та як можна навчитися зупиняти потік тривожних думок, щоб попередити компульсивну поведінку.

Інші види психотерапії підбираються з урахуванням індивідуальних особливостей та симптомів пацієнта. Додатково може бути рекомендована психотерапевтична група.

Медикаментозне лікування включає призначення психотропних засобів, антидепресантів. Особливу ефективність демонструють препарати з групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Вибір конкретного медикаменту та дозування здійснює лікар враховуючи клінічну картину.

Стигми, пов’язані з психіатричними порушеннями, представляють світову проблему. Однак сучасні методи терапії дозволяють розірвати порочне коло обсесивного неврозу та звільнити хворого від душевних та фізичних переживань. Основу лікування становить психотерапевтична допомога, яка не тільки допомагає усунути неспокійні думки та позбутися нав’язливих дій в моменті, але і дає інструкцію з контролю стану задля попередження рецидивів надалі.