Харьков

«Дуже хочу сидіти за партою». Другокласниця з Харківщини вперше пішла у школу — це була її мрія

2 сен•NV

Деякі школи в Харківській області з 1 вересня повернулися до очного навчання. Серед них і школа другокласниці Алесси. Дівчинка мріяла сісти за справжню парту та спілкуватися з однокласниками в житті, а не через екран.

У Златопілі на Харківщині підготовка до навчального року почалася задовго до 1 вересня, адже місцеві школи будуть приймати дітей на очне навчання вперше за довгий час. Проте готувалися не лише вчителі, а і учні, які напередодні 1 вересня розповіли про свої очікування від року, коли вони вперше сядуть за парту.

Блакитноока дівчинка з довгими світлими косичками старанно вимальовує на шкільній дошці великого пухнастого кота та багато сердечок. І, як професійна художниця, підписує картину: «Алесса, 7 років, учениця 2 класу».

Насправді до школи дівчинка піде тільки за тиждень. Але 1 вересня вона чекає з таким нетерпінням, що вмовила маму показати їй школу. Для Алесси цей навчальний рік навіть особливіший за перший клас. Адже вперше після навчання онлайн вона сяде за парту разом зі своїми однокласниками.

«Я дуже хочу сидіти за партою. А вдома немає парти,

тільки мій стілець. А ще я хочу спілкуватися з учителькою та однокласниками. А вдома біля мене тільки кіт Жора та рибки», — говорить школярка і плескає в долоні, щоб струсити з них залишки шкільної крейди. І навіть цей процес викликає в неї справжній захват. Усе в класі для неї нове та цікаве — і книжки, і вчительська указка, і та сама омріяна парта.

У школі Алесси киплять приготування й відчувається приємне хвилювання, наче перед великим святом. Златопільський ліцей № 6 вперше від початку війни переходить на змішану форму навчання.

«Після довгого-довгого онлайн-навчання діти можуть офіційно хоча б частково повернутися до ліцею на очні заняття, — каже директорка школи Вікторія Єрмоленко і, усміхаючись, додає: — Нарешті!»

Перші класи — пріоритет

Златопільська громада — одна з небагатьох, які з 1 вересня зможуть відкрити навчальні заклади для очного навчання. Невеличке місто Златопіль розташоване більше ніж за сто кілометрів від лінії фронту. І хоча, як і в усій Харківській області, тут відчувається руйнівний вплив війни, місто вважається тиловим і відносно безпечним.

«З 1 вересня в будівлі нашого ліцею буде організоване змішане навчання для двох закладів освіти громади. У нашому закладі навчатимуться 715 учнів, і в Златопільському ліцеї № 2 — близько 600», — пояснює директорка та вчителька інформатики, стоячи в коридорі школи, яка зовсім скоро наповниться дитячим сміхом.

Учні з двох навчальних закладів вчитимуться позмінно в укритті ліцею, яке одночасно може вмістити 240 людей.

«Ми розуміємо, що першочергова потреба — вивести на очну форму навчання учнів початкових класів. Бо якщо старшокласники хоча б мають уявлення, що таке кабінет, парта чи дошка, то деякі учні початкової школи навіть цього не знають», — продовжує пані Вікторія.

Вона згадує, як вперше за роки повномасштабної війни до її школи прийшли діти на уроки за програмою ЮНІСЕФ Надолуження освітніх втрат Тоді шестикласники навіть не знали, як розсаджуватися за парти.

«На заняттях із надолуження освітніх втрат діти спершу навіть боялися виходити до дошки. Думаю, нам потрібно поступово повертати їм ті навички соціалізації, які забрала війна», — говорить директорка.

Свого часу вона сама закінчила цей ліцей. Тож іноді заходить у свій старий клас на другому поверсі, сідає за парту й згадує щасливі часи.

Пара літер від сестри

Тепер радість очікування цікавих уроків, веселих перерв із друзями та шкільних свят пані Вікторія намагається передати своїм учням — таким, як Алесса.

Коли мама сказала дівчинці, що цього року вона піде до школи, та навіть застрибала від радості.

«Минулого року мій день був нецікавий: я вставала, снідала, вмикала телефон і слухала уроки. Іноді до мене приходив Жора, і я його гладила. І все», — знизує плечима Алесса.

Особливо важко їй давалися прописи й каліграфія. Вчителя, який міг би підійти та показати, як правильно тримати ручку й виводити літери, Алессі заміняла старша сестра — 13-річна Віолетта.

«Сестрі дуже не подобається онлайн, і вона дуже хоче мати подружок і ходити з ними до школи. Вона дуже енергійна, їй нема куди вдома подіти цю енергію», — розповідає Віолетта, яка із сестрою та мамою сьогодні також прийшла до своєї школи.

А потім кидає хитрий погляд на маму Юлю та додає: «Мамо, тільки не свари,

але в Алесси не виходило писати всі букви, тож іноді я писала кілька літер за неї».

Мама дівчат не свариться, а навпаки, сміється. Жінка каже, що її доньки дуже різні: Віолетта — тиха, обережна й спокійна, а Алесса — весела й безстрашна. Проте дівчат об'єднують любов до творчості та бажання вчитися.

«Я навіть трохи заздрю сестрі, бо вона постійно вчитиметься очно, а ми, старші класи, будемо вчитися тиждень удома, а тиждень у школі. Для мене, звичайно, школа — теж краще, ніж дистанційне навчання. Бо є предмети, які в онлайні в мене просіли — наприклад, англійська, і доводиться займатися ними додатково», — розповідає Віолетта, яка на канікулах повторює шкільну програму за минулий рік та створює прикраси з бісеру.

Гарні саморобні браслети виблискують на її зап’ястях, коли вона визирає в сонячний шкільний двір. Там зараз тривають останні косметичні роботи з доброустрою.

Турбота й безпека

Пані Вікторія проводить родині екскурсію сховищем, де тепер розмістяться шкільні класи для сестер. Вона показує добре освітлені приміщення, яскраві плакати на стінах, нові меблі,

зони відпочинку та навіть душові.

За словами директорки, нові парти, стільці та шафи для укриття школа отримала від ЮНІСЕФ.

«Ми чудово розуміємо, що батьки хвилюються, бо турбуються про дітей. Для нас здоров’я й безпека дітей — головне, тому всі уроки проходитимуть саме в сховищі», — запевняє освітянка, проводячи Юлю та її дочок у приміщення під будівлею ліцею.

Юля погоджується з директоркою. І хоча Златопіль, на щастя, не зазнав значних руйнувань внаслідок обстрілів, постійна тривога не полишає жінку, чий дядько зник безвісти через війну.

«Це дуже добре, що в школі є укриття і там зробили такі гарні кабінети, гарний ремонт. Є відчуття, що про дітей справді дбають. Немає гнітючого враження, що це під землею. На вигляд це класи, де хочеться навчатися. А дівчата дуже чекають. Їм вже кортить узяти до рук справжні ручки, обійняти друзів, трохи подражнити вчителів», — усміхається жінка, спостерігаючи, як її доньки граються поміж партами та вгадують, де хто сидітиме вже за тиждень, у такий очікуваний день 1 вересня.

ЮНІСЕФ підтримує впровадження очного навчання скрізь, де це можливо, оскільки онлайн-освіта не може замінити живого спілкування.

За фінансової підтримки ЄС та урядів Кореї, Норвегії й Іспанії з 2022 року ЮНІСЕФ відновив укриття у 160 школах і дитячих садках. Усі сховища є дружніми до дітей. Це безпечні простори, сприятливі для навчання. У 2025 році ще 42 укриття відновлюють за підтримки ЄС, урядів Німеччини та Іспанії.

ЮНІСЕФ також допомагає дітям надолужити втрачені через війну знання, реалізовуючи програму Надолуження освітніх втрат завдяки підтримці Європейського Союзу, Глобального партнерства заради освіти (GPE), а також урядів Франції, Люксембургу, Норвегії, Іспанії та Японії.

Авторка тексту: Юлія Суркова, ексклюзивно для ЮНІСЕФ Україна та NV

фронт, захват, Садок, школа, Громада

Читайте еще