Херсон

Вечір-реквієм, присвячений Дню пам’яті та примирення «Нездоланність українців – гідність держави»,

Вони свої найкращі юні роки Лишили на тяжких шляхах війни Щоб на землі царили мир і спокій Щоб всі країни в розквіті жили. Такими словами розпочався вечір-реквієм, присвячений Дню пам’яті та примирення «Нездоланність українців – гідність держави»,який відбувся у Цюрупинському Центрі культури та дозвілля 8 травня 2015 року. Перед очима глядачів пройшли всі ті трагічні події Другої світової війни, в якій брали участь 61 країна,80% населення Землі. Яка забрала мільйони людських життів. Це була найстрашніша,найкривавіша війна в історії людства. Це була людська трагедія. Її принесли гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів коритися загарбникам. Невимовно тяжких втрат зазнали українці у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Наш народ пережив страхіття війни, мужньо витримав усі випробування і доклав величезних усиль, аби наблизити бажану мить Перемоги та не віддати недругам ані сантиметру нашої землі.

Більше, як 100 тисяч громадян Херсонщини пішли на фронт, серед яких і 1600 наших земляків … Прощались поспіхом й рушали кваплячись, неначе навздогін з долею… А доля багатьом із них начертала не повернутися до рідної домівки… Кого поховають в братських могилах, кого птахи поклюють на чужих болотах, хтось пошматований розстелиться в прах на гігантських фугасах… Мільйони людей по усьому світі знають про звіряче обличчя фαшизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пом`ятає злочини фαшиcτів зі свого трагічного досвіду. На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по звірячому закатовано і знищено декілька мільйонів чоловік.

У концтаборах недолюди творили злочини, яких історія людства ще не знала. Чорний смерч війни спопелив мільйони життів. У кровопролитній битві з фαшизмом Україна втратила кожного шостого свого жителя. Сьогодні велике свято для всього українського народу!Святкуємо те, що 70 років тому степ наш звільнився від нечисті ворожої, щоб вільно дихала земля, а над нами височило мирне голубе небо і світило ясне сонце. Проте сьогодні знову війна прийшла на землю України. Складний і драматичний перебіг подій в Україні, що розпочався в столиці в листопаді 2013 року мирними мітингами громадян за європейський вибір і демократичний розвиток України і вилилися в кількамісячне протистояння між владою і народом, отримав несподіваний, украй деструктивний і загрозливий розвиток сьогодні. Влада Росії, яка, як вірили українці, є братньою країною, вміло скористалася політичною нестабільністю та економічним ослабленням України і, порушивши всі міждержавні мирні угоди, вдалася до агресії. Після найгарячіших подій Майдану наша країна опинилася в дуже складному становищі. Росія окупувала Крим та частину Донбасу.

І ринув з чужої країни потік зброї і війська на Україну. З країни, яка була нашою союзницею у роки Другої Світової війни і разом з нами протистояла фαшиcτським загарбникам. Фактично Росія веде проти нас неоголошену війну. Війну братніх народів, яка зруйнувала колишні стереотипи, колишню свідомість і сприйняття всього, що відбувається. Ці драматичні події, свідками яких ми є, вирішують долю не тільки сучасної України, але й багатьох наступних її поколінь. Символічно, що саме в рік 70-річчя перемоги антигітлерівської коаліції над нацизмом через Україну знову проліг рубіж цивілізаційної битви, в якій вирішується, якою бути Європі, яким бути світу. Це війна не лише за незалежність нашої держави, а за свободу і демократію Європи і світу. Війна, де вирішуються питання, чи діятимуть норми міжнародного права, чи будуть цілісними і недоторканними кордони, чи можна безкарно застосовувати силу. Чи сумісні авторитаризм та диктатура з європейською політичною культурою, в якій головна цінність – вільний громадянин з його правами вільної держави. Проте, не зважаючи на всю складність ситуації,

що склалася, ми переконані, що ми, нащадки бойової козацької слави, впораємося та що немає в нас іншого шляху, крім шляху до Перемоги! Ми завжди пам`ятатимемо наших героїв, які боролися проти ворога, стояли на смерть за свободу нашої держави. Ми серцем і душею з тими, хто і у ці дні боронить нашу свободу на Сході України. Ми повинні бути гідними місії, покладеної на нас долею, мусимо підтримати й продовжити героїчні досягнення наших предків, оправдати сподівання і стати гордістю для наших нащадків. Ми,українці, завжди могли захистити свою державу. Але і завжди були миролюбивим народом і ніколи не хотіли війни. Ми прагнемо жити у єдиній квітучій країні, в якій нема місця злобі і ненависті. І підтвердженням цього були слова ведучих, які прозвучали наприкінці заходу. О боже єдиний,здійсни нашу мрію, Не діли нашу землю на Захід і Схід, Бо всі ми єдині, усі ми сім`я, В усіх нас одна Батьківщина,одна. Одна і єдина, як вічна любов, За неї ще предки лили свою кров. За волю, за єдність боролись вони, Щоб в вольній країні ми з вами росли. Бо звір стоголовий уже не дрімає, І пазурі гострі у серце впинає. Не дай йому, Боже, не дай розірвати, Не дай, щоби брат йшов війною на брата, Щоби Україна завжди була вільна, Завжди залишалась одна,неподільна. І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба, А більше для щастя нічого не треба!

Читайте еще