Бібліотеки не потрібно закривати. Їм потрібно давати новий подих.
Так вважає ректор Херсонського державного університету Олександр Співаковський. Тож, сьогодні, 15 грудня, у найстаршій та найбільшій бібліотеці Херсонщини відбулось урочисте відкриття оновленої читальної зали-трансформера Наукової бібліотеки ХДУ.
Раніше на цьому місці була звичайна, класична бібліотека, з подихом минулого, при чому не тільки на книжках, але й у просторі. Сьогодні – це сучасна інноваційна локація освітнього закладу оснащена технікою, меблями та навіть має власну конференц-зону.
В оновленій читальній залі є декілька зон: великий екран з проектором, на котрому можна переглядати фільми, затишну локацію з каміном та комфортними кріслами для відпочинку, читання книжок та власних роздумів. Та перлиною оновленої читальної зали – є фонд цінних рідкісних видань, яких у бібліотеці налічується 4 000 тисячі документів. Серед таких є видання, які з’явились після 2 світової війни. Найстаріші видання 1828 року. Загальний фонд бібліотеки налічує пів мільйона документів. Головною особливістю цього інноваційного простору – є відображення всього,
що відбувається в університеті, бо це поєднання класичного з сучасним.
«Нашій бібліотеці 102 роки, як і університету. Історія нашого успіху, а я вважаю, що ми успішна бібліотека, саме в тому, що ми поєднуємо класичні традиції та інноваційні технології. І саме в цій залі є відображення цього. Працювати можна і з рідким фондом, можна працювати зі своїми гаджетами, дивитись фільми на великому екрані», — розповідає директор Наукової бібліотеки ХДУ Арустамова Нателла.
Ідея дизайну належить проректору з фінансово-господарської та науково-педагогічної роботи Віннику Максиму Олександровичу.
А загалом така трансформація бібліотеки обійшлась в приблизно в півтора мільйона гривень.
Але ви гадаєте це все?)
Олександр Співаковський розповів, що оновлення бібліотеки ще будуть продовжуватися:
«До літа ми плануємо ще відкрити майданчик на вулиці (з виходом з бібліотеки). Головний суб’єкт – це студент. Тому, ми робимо все, аби після занять вони не поспішали скоріше піти звідси, а навпаки знаходили для себе пріоритет залишитись».
