Киев

Солд-аут за тиждень, нові вірші та відмова норвежцям: як минув літвечір Артура Дроня

19 фев•Читомо

У Молодому театрі в Києві відбувся благодійний літературний вечір письменника та ветерана Артура Дроня. Про це повідомляє кореспондентка Читомо.Упродовж двох годин на сцені тривало відкрите інтерв’ю з автором, яке модерувала Світлана Стретович – засновниця видавництва і агенції ексклюзивних подій Stretovych Agency. Розмова стосувалася творчості та діяльності Дроня. Однак головною частиною вечора були читання письменником своїх творів.

Зала була повністю заповненою. «На вечір Артура квитків не було вже за тиждень» — у коментарі Читомо поділилася Стретович. Загалом було близько 400 глядачів. Це вже 17-й великий літературний вечір у межах спільного спецпроєкту Stretovych Agency та Молодого театру.

Подія мала благодійну мету: кошти з продажу книжок, мерчу та частину прибутку від продажу квитків перерахують до фонду «Голоси дітей» для дітей із розладом аутичного спектра, які потребують систематичних курсів лікування. Артур Дронь анонсував, що згодом оприлюднить у своїх соцмережах фінальний звіт про зібрану суму на спільній банці разом із результатами цього вечора.

Першу частину розмови присвятили досвіду та мріям, що існували до 24 лютого 2022 року. Дронь розповів, що мріяв бути письменником, працював у Видавництві Старого Лева і якраз тієї ночі писав роман до першої години. «Я ліг спати, а через кілька хвилин мене розбудила мама дзвінком, що почалася повномасштабна війна», — розповів він. До того файлу не повертався три роки, але нещодавно відкрив знову.

Говорячи про роль літератури, він зазначив, що усвідомлення її ваги прийшло вже під час служби, коли стало очевидно, що «література, слова, письмо, мова — це насправді не те, що втратило актуальність з початком цієї війни, а те, що значно більше, ніж я собі колись уявляв»

Між розмовами автор читав поезію зі своєї збірки «Тут були ми». За два роки існування книжки вдалося зібрати трошки більше, ніж 1 мільйон 700 тисяч гривень для постраждалих від війни дітей (це гонорари за всі наклади цієї книжки та її переклади іншими мовами, прибуток видавництва, благодійні презентації саме цієї книжки, події довкола неї тощо).

Окремим блоком Дронь читав вірші, які ще не виходили друком.

Один із них про дуже старого сусіда з дитинства поета, який всі 95 років свого життя ходив колядувати на Різдво, а коли вже нічого не бачив — Дронь водив його за руку. «Я його ще ніде і нікому не читав» — сказав автор. Інший вірш починається зі слів «Колись я стану Тарасом Прохаськом», Дронь назвав його своїм першим не сумним текстом.

Усі нові тексти, за його словами, з’являться в новій книжці орієнтовно наприкінці 2026 року. На запитання про творчий дедлайн відповів: «Він дуже умовний — на осінь. Я би дуже хотів допрацювати нову книжку. Можливо, навіть на кінець літа, щоб під кінець осені вона могла вийти».

Третю частину вечора Дронь приурочили читанню коротких текстів із «Гемінґвей нічого не знає». У розмові про книжку зайшла мова про міжнародний контекст: права на переклад книжки вже підписали з видавцями 8-ми країн. Утім, не всі пропозиції він прийняв.

Одна з них надійшла від великого норвезького видавництва Cappelen Damm. Редактор Бернард Мор — людина, яка, зокрема, редагувала норвезький переклад «Міста» Валеріана Підмогильного. Дронь уже тішився новині,

коли його шведський видавець нагадав: це те саме видавництво, яке 2025 року випустило книжку Ufred — Russland fra innsiden («Неспокій — росія зсередини») журналістки Осне Сейєрстад про вагнерівця Андрєя Медведєва, який воював під Бахмутом на боці росії, дезертирував та утік до Норвегії.

Далі ситуація, за його словами, ставала щоразу абсурднішою. З’ясувалося, що поки Сейєрстад збирала матеріал про вагнерівця, вона паралельно модерувала зустріч з українською письменницею Іриною Цілик і розпитувала її про її чоловіка, письменника і військовослужбовця Артема Чеха, який воював під Бахмутом. «В цей же час вона вже їздила в той Муромєц», — сказав він. Нагороду за цю книжку журналістка отримувала якраз наступного дня після російської ракетної атаки на Тернопіль 19 листопада 2025 року.

Бернард Мор заявив, що це важливо, адже «вони показали війну з того боку, тепер покажуть з цього боку» і Дроню варто ще трохи подумати. Письменник від пропозиції відмовився: «Поки триває війна, з мого боку не буде ніякого толерування росіян, їхніх книжок чи їхньої участі у фестивалях»

Після офіційної частини у холі Молодого театру вишикувалась черга на автографи,

люди не розходилися ще годину. У коментарі Читомо Артур Дронь сказав, що йому було цінно побачити стільки людей, особливо в контексті благодійної складової вечора: «Усі ці квитки, і вся ця присутність, і всі ці книжки конвертуються в лікування дітей»

Артур Дронь — поет і прозаїк, з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у 125-ту окрему бригаду ТРО ЗСУ, служив на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. У 2024 році зазнав важкого поранення, 2025-го був звільнений у запас. Автор збірок «Гуртожиток №6» (2020), «Тут були ми» (2023) та книжки короткої прози «Гемінґвей нічого не знає» (2025), лавреат премії імені Юрія Шевельова.

Нагадаємо, у липні 2025 року Артур Дроньанонсував книжку «Гемінґвей нічого не знає», яка вийшла у Видавництві Старого Лева. Збірку «Тут були ми» вже переклали англійською тафранцузькою мовами. «Гемінґвей нічого не знає» навесні 2026 року також вийде англійською у британському видавництві Jantar Publishing.

Читайте також: Артур Дронь про війну, яку не зміг би описати Гемінґвей

Фото: Дар’я Гниляк

The post Солд-аут за тиждень, нові вірші та відмова норвежцям: як минув літвечір Артура Дроня appeared first on Читомо | Культура читання і мистецтво книговидання | Усе про книги.

Медведєв, Новина, Культура, Прибуток, фонд

Читайте еще