У книгарні «Сенс» у Києві презентували документальну фотокнигу «Її очима», до якої увійшли роботи шести українських фотографинь, військовослужбовиць і волонтерок. Видання показує повномасштабну війну через особистий досвід жінок, які одночасно долучилися до захисту країни та продовжували документувати події.
Презентація відбулася 24 липня та супроводжувалася дискусією про те, як фотографія і культурні проєкти допомагають пояснювати український досвід закордонній аудиторії та підтримувати увагу до війни. Навесні 2026 року фотопроєкт уже показували у Нью-Йорку, а наступну презентацію планують провести у Вашингтоні.
Які фотографії увійшли до книги«Її очима» об’єднала роботи Дарії Свєртілової, Насті Вербової, Лізи Букреєвої, Марії Таран, Вероніки Муштай та Ксенії Томчик. Після початку повномасштабного вторгнення авторки служили у війську, займалися волонтерством, евакуацією та іншою роботою, пов’язаною із захистом і допомогою людям.
У 176-сторінковому виданні зібрали 76 документальних, портретних і художніх фотографій. Підписи подані українською та англійською мовами,
тож книгу від початку створювали не лише як архів свідчень, а й як видання для міжнародної аудиторії.
За словами видавчині Ольги Санден, автори прагнули зберегти не тільки факти війни, а й історії людей, які стоять за фотографіями. Київська презентація мала повернути проєкт до середовища, де відбувалися зафіксовані події, та зробити книгу частиною української пам’яті.
Про що говорили на дискусіїПісля презентації відбулася панель «Фотографія як інструмент адвокації України за кордоном». Учасники обговорювали, як виставки, книжки та особисті історії можуть працювати для міжнародної комунікації України не лише як свідчення руйнувань, а й як розповідь про спротив і трансформацію суспільства.
До розмови долучилися засновник American Ukraine Committee Джед Санден, керівник міжнародного напряму Фонду Сергія Притули Максим Костецький і дипломат Валерій Чалий. Модерував дискусію журналіст Віталій Сич.
Американську виставку «Through Her Eyes» навесні представили у нью-йоркській IS Gallery. Проєкт був орієнтований на дипломатів, журналістів, культурні інституції, українську громаду та ширшу американську аудиторію, а фотографії подавали як безпосередні свідчення жінок, які переживають війну не на відстані.
