Менш ніж рік тому в Ірпені з’явився новий осередок дитячого футболу — академія «Veres Ірпінь». Сьогодні тут тренуються десятки юних спортсменів, які мріють про великі перемоги. Як виникла ідея створити футбольну академію в Ірпені? Чим вона живе сьогодні та які має плани на майбутнє? Про це — в інтерв’ю з керівником «Veres Ірпінь» Юрієм Денисенком.
- Юрію, як взагалі з’явилася ідея створити футбольну академію в Ірпені?
Це не була ідея. Це, напевно, був такий більш моральний поклик. Тому що футбол у цьому регіоні живе вже майже 70 років. І з урахуванням того, що я, власне, являюся вихованцем дитячо-юнацької спортивної школи, саме категорії футбол, то в мене з’явилося таке бажання. Я його проговорив із президентом футбольного клубу «Veres». Він мій близький товариш, ми давно один одного знаємо. І я йому запропонував ініціювати тут відокремлений підрозділ футбольної академії «Veres», який я і очолюю.- Ніколи не думали стати професійним футболістом? Можливо, була така мрія в дитинстві?
Була. І, ви знаєте, я завжди з таким трепетом згадую своє футбольне минуле. Але, розумієте, це ж спорт, командний спорт – це марафон. Він залежить від дуже багатьох факторів. Власне, це теж один із тих факторів, де я вже розумію, на якому етапі я щось зробив не так. Або, можливо, десь неправильно мене підтримали: десь тренер, десь батьки. Тобто, це синергія дій, розумієте? І вже розуміючи це, отримавши певний життєвий досвід, я хочу його передати. Ну, власне, для цього у нас є база, є тренери, є інфраструктура, тому ми розвиваємося.
- Чому саме дитяча команда? Чому, наприклад, не доросла, якщо Ви сам граєте в футбол?
Коли з дитиною починаєш працювати, ти бачиш, як вона росте. Ти розумієш, що їй треба на кожному етапі що її пришвидшує, що робить її сильнішою, швидкішою, технічно якіснішою. Що може стати тим поштовхом спортивним і технічним, щоб у цієї дитини з’явився шанс стати професійним футболістом. Із дорослими вже тяжко, розумієте, вони вже ментально, соціально і спортивно інші.- Тобто ви плануєте виростити в Ірпені професійних футболістів?
Абсолютно, на сто відсотків. Я впевнений у цьому, і не одного.- Скільки у вас зараз вихованців?
160-180. Зараз канікули, літо, тож скільки буде дітей у вересні, ми не знаємо. Зараз тренуються дітки, які в такому літньому таборі, потрошку починаються тренування. Плюс з 5 серпня всі вікові категорії виїжджають на збори в Закарпаття. Це вже такий серйозний підготовчий процес до сезону. - Які вікові категорії у вас займаються?
Від 2012 року діти до 2021. У нас є один хлопчик 2021 року, такий маленький. Вони такі класні, круті. Вони ж приходять на тренування з маленькими машинками. Паркують їх, тоді виходять на поле. Ми їх вчимо, знайомимося, дружимо, граємо. Їхня ж поки задача ще не забити гол, а отримати від тренера цукерочку в кінці тренування.- Який у вас інвентар для тренувань?
Різний. Минулий сезон ми працювали з компанією «BUNTAR» – це екіпірування. Цей рік ми будемо працювати з компанією «Kelme». Футбольні м’ячі минулий рік ми закупали Pro компанії «Nike». Зараз, якраз ми з вами зустрілися, я привіз м’яч, передам тренеру, щоб сьогодні вже на вечірніх тренуваннях спробували. Якщо сподобається, будемо закупати, зокрема, і такі м’ячі. - Давайте поговоримо про тих, хто виховує дітей, — про вашу команду тренерів. Хто ці люди, скільки їх?
На сьогодні їх троє. Головний тренер — Євгеній Кармаліта. Він не просто для мене, скажімо так, тренер в академії, я його дуже давно знаю. Він теж вихованець Ірпінської ДЮСШ. Ми разом грали, хоча він трошки молодший за мене. Я його вважаю надспеціалістом, якраз в розвитку дитячого футболу. Мені дуже імпонує все, що він робить.І, власне, в тому числі, один зі стовпів, базисів, основ, бажання створення цієї академії в Ірпені, теж ми з ним обговорювали. Тобто не тільки з президентом «Veres», а в тому числі й з Євгеном Кармалітою. Тому що його бажання, його позиція, його вміння, його довіра і вже наше тоді спільне бажання. Кожен із нас робить свою справу задля однієї спільної мети. Це було теж дуже важливо. І все склалося.
Минулоріч з усіх чемпіонатів, в яких брали участь, ми вийшли переможцями. Так, деяким командам не вистачило, але ми задоволені цими результатами теж. Тому що, ще раз говорю, вихід на поле, проява характеру, сили, стрімкості й бажання грати і доводити результат – це вже перемога для дитини. І для нас це теж дуже важливо, коли ми бачимо, що є зворотній зв’язок. - Тобто можна підсумувати, що «Veres Ірпінь» працює не на перемоги, а на те, щоб виховати круте покоління українців?
Абсолютно точно. Більше того, це не просто моє бажання, це, в тому числі, і загальна позиція з академією «Veres», яка розташована в Рівному. Позиція, яку ми проговорювали із президентом «Veres».Нам не цікаві результати сьогодні на сьогодні. Тобто сьогодні можна набрати селекцію, зробити гравців і показати, які ми круті. Але що буде завтра? А що робити іншим? Хто гірший, хто сьогодні слабкіший? Не факт, що буде завтра.Тому наша задача – створити такі умови, щоб діти розвивалися. Не ставити секундомір і говорити: «Так, сьогодні Данило кращий» і всі поникли. Ні, ми тестуємо всіх дітей, але і спостерігаємо, як вони, кожен на своєму рівні, розвиваються. Якщо є розвиток, якщо є крок вперед, то супер. І я тішуся від цього, відверто вам скажу. І я переконаний, що вся команда, яка працює в «Veres Ірпінь», також тішиться від цього
- Ви вже сказали, що, наприклад, наймолодшим тренер видає цукерки. Можливо, є ще якісь такі цікавинки у «Veres Ірпінь», які мотивують дітей не так, як в інших клубах?
Тут дуже багато факторів. Від вправ до мотивації, до розмови з батьками. Зараз ми обговорювали з тренерським складом ідею створити спортивний клас. Тобто на базі ліцеїв в Ірпені створити спортивний клас, де, наприклад, гравці 14-15 року будуть 30 чоловік вчитися в одному класі. Тобто, вони приходять, вони зі спортом і в школі, і роблять уроки, приходять на тренування, після тренування і так далі. Ну, поки що це питання не зовсім на часі, тому що, ще раз говорю, у дітей ще є батьки. Розумієте? Крім того, що є бажання у мене, як у керівника, є бажання у тренерського складу, але ж є ще і батьки, які також кожен дома закладає те зерно, яке має прорости за їхньою думкою і за їхнім баченням. Розумієте?
- У вас є знижка для дітей військовослужбовців? 50% — для дітей учасників бойових дій і безкоштовно дітям загиблих. Чому ви так заробили?
Ну, дивіться, це ж позиція. Чому? Тому що хтось боронить там. Тобто, хай це буде не пряма дія оборони, але це точно дія, яка на якомусь етапі батькам і їхнім дітям створить якісь, максимально, що ми можемо зробити, комфортні умови.- Чи була за цей час якась дитина, можливо, якась історія, яка вас вразила, надихнула?
Так, дійсно, є. Ви правильно, влуно задали запитання. Зараз у нас в клубі з’явилася дівчинка Ліза. І вона принципово хоче тренуватися. Футбол серед хлопців. Я бачу, це її мотивує, вона вся на драйві. І це теж мене надихає, знаєте. Я зараз поставив задачу, давайте оголосимо набір дівчаток, щоб у нас була жіноча футбольна команда- Що, крім Лізи, вас мотивує продовжувати цим займатися?
Та все. Я приїжджаю сюди майже на кожне тренування. Просто сиджу, дивлюся на дітей, на гравців, на тренерів. Я переконаний в тому, що тут будуть вихованці, які стануть професійними футболістами. І точно Ірпінь буде ними пишатися.Приходьте у «Veres Ірпінь» Нехай нас стає більше, нехай ми будемо всі-всі за спорт, за футбол, за розвиток. Будь-які проєкти, ми відкриті до всіх. Чим більше ми будемо об’єднуватись, як кажуть, чим нас більше, тим легше батько бить, так і тут, тим кращий буде наш результат. А результат у нас один – перемога!