Киев

Після великої води: як у Демидові відновлюють водопостачання і річкову систему

17 авг•Рубрика

П’ятий рік Демидів страждає від затоплення, яке у 2022 році зіграло роль у захисті Києва від вторгнення російських військ. На вкритих водою територіях утворилась нова екосистема, але люди, які там живуть, досі не мають питної води. Які плани відновлення на найближчій рік та чи справдяться вони — розбираємось разом.

На початку повномасштабного вторгнення вода в долині Ірпеня стала частиною оборони Києва. Після руйнування мостів і гідротехнічних споруд заплаву затопили, аби ускладнити просування російської техніки. Разом із дорогами й полями вода накрила частину Демидова: затопила подвір’я, підвали, господарські будівлі та джерела, з яких мешканці брали воду. За супутниковими оцінками, максимальна площа затоплення сягала близько 46 квадратних кілометрів, а в самому Демидові постраждали 70 будинків. Демидів із супутника у червні 2021 року Демидів із супутника у червні червні 2026 року

Після відступу російських військ вода не зникла разом із безпосередньою загрозою. Система, яка регулювала рівень річки Ірпінь та захищала осушену заплаву від Київського водосховища,

залишилась ушкодженою. У частині села роками зберігаються підтоплення, сирість у будинках і проблеми з криницями та свердловинами.

У чому проблема?

У 2022 році порушилася вся система регулювання води Досі затоплена частина Демидова, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

Природно, до побудови Київського водосховища, Ірпінь впадав у Дніпро. Та після спорудження ГЕС рівень води в новому резервуарі був вищім за рівень води в нижній течії Ірпеня. Вода з нього не надходила до Київського водосховища самопливом, тому її перекачувала Козаровицька насосна станція. Дамби, насоси й меліоративні канали підтримували штучно знижений рівень води в заплаві, на території якої згодом з’явилися села, дороги та сільськогосподарські угіддя. З-під води видніється лише верхівка забору, який колись огороджував город, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

Під час бойових дій насосна станція й гідротехнічні споруди були пошкоджені, а вода з водосховища потрапила в заплаву. Відтак проблема полягала не лише у проломі в дамбі: перестала нормально працювати ціла система відведення води.

Навіть після тимчасового ремонту споруд вода залишилася в ґрунті.

Вона наповнювала підвали, підтоплювала городи та піднімала рівень у неглибоких криницях і свердловинах. Мешканці Демидова розповідали про каламутну або жовту воду, якою вони більше не наважувалися користуватися, і тому змушені були купувати воду самостійно, або ж ходити по неї пішки на інший кінець села, де вона вважалась умовно чистою.

Люди втратили джерела питної води

Під час затоплення вода проходить через подвір’я, вигрібні ями, вбиральні, місця утримання тварин, гаражі, поля та сміття. Разом із нею до неглибоких підземних джерел можуть потрапити мікроорганізми й хімічні речовини. Городи біля деяких будинків в Демидові досі затоплені, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

Міністерство охорони здоров’я радить не використовувати воду з криниць і каптажів, які опинилися в зоні підтоплення, доки джерело не очистили, не продезінфікували та не перевірили. Колір, запах або прозорість допомагають помітити проблему, але не підтверджують безпечність води. Чиста на вигляд вода може містити бактерії чи нітрати, і навіть кип’ятіння, яке знищує мікроорганізми, не гарантує безпеку,

адже не усуває хімічного забруднення.

У Демидові ризик зберігається й досі. Доки рівень ґрунтових вод залишається високим, навіть очищена криниця може забруднитися повторно.

Впродовж наступних років змінилася не лише вода в домівках, а й сама річка

Затоплення створило у нижній течії Ірпеня велику мілководну ділянку зі стоячою або повільною водою. Колишні поля й пасовища почали заростати очеретом та водною рослинністю, а до затопленої заплави потрапила риба з Київського водосховища. Тепер місця, затоплені водою, активно використовуються рибалками, навіть попри заборону рибальства, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

За словами Миколи Причепи, науковця Інституту гідробіології НАН України, екосистема продовжує змінюватися щороку, а її стан значною мірою залежить від коливань рівня води. Цього року після зниження рівня води у водоймі утворилося багато мілин.

“Поява мілин сприяла тому, що під час міграції тут зупинялося багато коловодних птахів. Минулого і позаминулого року такого не спостерігали”, — пояснює науковець. Зокрема, у заплаві більше тижня трималися зграї червонокнижного великого грицика.

Щороку на ‘“новому” водному об’єкті фіксуються види птахів, яких не було тут під час існування дамби, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

У межах Демидова також регулярно спостерігають орланів-білохвостів. Вони використовують територію як місце відпочинку та полювання.

“Йдеться не про одного-двох птахів. Іноді тут одночасно літають п’ять або шість орланів”, — каже дослідник. Гніздування виду на цій території поки не підтверджене, однак науковець відносить птахів до категорії ймовірно гніздових. Під час осінньої міграції тут зупиняється й червонокнижна скопа, а ще тут кілька разів реєстрували видру.

“Це важливий показник, тому що видра є своєрідним індикатором стану екосистеми, наявності кормових ресурсів і сприятливих умов для існування”, — зазначає науковець.

Зміни відбуваються і в рослинності. На мілководдях формуються зарості очерету й рогозу, а з них — своєрідні острови, які стають додатковими оселищами для водно-болотних птахів. Коли рівень води знижується, ці ділянки починають використовувати й сухопутні тварини.

“Одні угруповання щороку змінюють інші,

з’являються види, яких не фіксували у перші роки після затоплення. За деякими видами певною мірою відбувається повернення до стану, який існував до затоплення”, — розповідає дослідник.

Науковці паралельно досліджують, як змінилася річкова екосистема і які споруди потрібно перебудувати, щоб не блокувати течію та міграцію риби. Водночас, втручання людини для регулювання все одно необхідне.

Супутниковий моніторинг затопленої заплави за 2024 та 2025 роки зафіксував поширення ділянок з ознаками насичення води сполуками азоту та фосфору (процес евтрофікації), які сприяють швидкому росту водоростей. За останні два роки ці ділянки збільшилися втричі! За розрахунками авторів дослідження, у 2024 році такі зони займали близько 103,5 гектара, а восени 2025 року — вже 353,7 гектара. Науковці вважають це ознакою того, що природного самоочищення нової водойми недостатньо.

Отже, для Демидова існують дві взаємопов’язані водні проблеми. Перша — безпечна вода для людей. Друга — стан річки та заплави, від яких залежать рівень ґрунтових вод, підтоплення будинків і майбутня якість місцевих водних ресурсів.

Яке було рішення?

Та чому воно спрацювало лише частково

Досвід Демидова показує, що одного рішення недостатньо. Неможливо лише засипати пошкоджену ділянку дамби й вважати систему відновленою. Так само недостатньо один раз відкачати воду з підвалу або продезінфікувати криницю, якщо рівень ґрунтових вод залишається високим.

Відновлення мало складатися щонайменше з чотирьох пов’язаних елементів: тимчасового регулювання рівня води й захисту будинків;

гарантованого постачання безпечної питної води;

ремонту дамб, насосної станції та допоміжної інфраструктури;

довгострокового моніторингу й екологічного відновлення річки Ірпінь. Деякі з цих пунктів навіть впровадили, та не все спрацювало так, як мало б. Як регулювали рівень води? У 2022 році місцева влада повідомляла, що завдяки роботі Козаровицької насосної станції рівень води вдалося знизити більш ніж на 1,7 метра. Води безпосередньо біля житлових будинків стало менше, хоча вона ще залишалася у підвалах і на нижчих ділянках. Козаровицька дамба, село Козаровичі, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

Але відкачування не могло повністю повернути долину до попереднього стану.

Вода вже просочилася у ґрунт, підняла рівень ґрунтових вод і змінила заболоченість території. Саме тому в частині будинків проблеми з вологістю та підтопленням зберігаються й досі. Крім того, постійне механічне відкачування залежить від справності насосів та електропостачання. Це робить громаду вразливою до аварій, обстрілів і тривалих відключень світла. Як забезпечували питною водою? Спочатку місцева влада підвозила воду машиною. Проте мешканці розповідали журналістам, що згодом транспорт зламався і постачання стало нерегулярним. Частині людей доводилося брати воду у сусідів, чиї свердловини були глибшими або розташованими далі від затопленої території.

Чи ремонтували дамбу? Воду відкачували, насосні агрегати повертали до роботи, а пошкоджену споруду тимчасово ущільнювали. Але ці рішення не були довгостроковими, адже відключення електроенергії напряму впливали на режим роботи насосних станцій, і за короткий час рівень води знов піднімався. У 2024 році підвали в деяких будинках все ще були підтоплені. У 2026-му ситуація не змінилась.

Чи ведеться моніторинг?

Відкриті лабораторні дані про стан якості питної води в Демидові наразі відсутні. На сайті Демидівської селищної ради опубліковані лише загальні поради щодо безпеки питної води. Стан самої затопленої водойми періодично досліджують фахівці Національного університету біоресурсів і природокористування України, однак це не те саме, що перевірка безпечності води, яку мешканці використовують для пиття. Практичне рішення для Демидова мало б включати карту всіх громадських і приватних джерел із регулярними аналізами, датою очищення та інформацією про те, чи можна використовувати воду для пиття. Але у відкритих джерелах доказів створення такої системи для всього села немає.

Чи планується відновлення?

У 2025 році на Прозорро було оголошено тендер на ремонт Козаровицької та Демидівської дамб. Сума замовлення — більше півмільярда гривень. Окрім ремонту дамб, передбачена насосна станція, рибозахисні споруди, очисні об’єкти, адміністративні та господарські будівлі, укриття, майстерня, гараж і допоміжна інфраструктура. Тендер виграло ПП “Інженерно-виробничий центр «Вектор»”,

і за договором, завершення робіт планується до 31 грудня 2027 року.

У 2024 році також повідомлялося про намір Південної Кореї та компанії K-water підтримати відновлення Козаровицької дамби як пілотного водогосподарського проєкту, відбулись зустрічі між представниками компаній та представниками влади з України, втім наступних повідомлень про співпрацю чи спільні успіхи не було. Втім,створюючи цей репортаж, “Рубрика” не спостерігала жодних ремонтних робіт на дамбах.

“Рубрика” зробила запит до Міжрегіонального агентства захисних масивів дніпровських водосховищ. Нам повідомили, що ремонтні роботи на дамбах не ведуться через відсутність фінансування з держбюджету, і єдиний наявний нині результат — закуплене ще у 2025-му гідромеханічне обладнання. Козаровицька дамба, село Козаровичі, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

У відповіді також зазначили, що рівень води в Ірпені підтримується нижчим за рівень води в Київському водосховищі завдяки насосній станції. Втім, як ми бачимо, цього досі недостатньо. Водночас, за словами Миколи Причепи, попередньо розглядається варіант не осушувати водойму повністю:

“Ідея полягає в тому, щоб перекачувати воду і підтримувати певний її рівень, принаймні поки триває війна”. Однак він наголошує, що ця інформація ще може змінитися.

Окреме питання — чи залучали екологів і гідробіологів до підготовки проєкту. “Наскільки мені відомо, щодо таких консультацій до нас не зверталися. Особисто до мене не зверталися, і, наскільки мені відомо, не було звернень до адміністрації моєї установи”, — говорить науковець. Це не доводить, що консультацій не було з іншими установами, однак свідчить, що принаймні фахівців Інституту гідробіології, які досліджують заплаву Ірпеня, до них не залучали.

Яке рішення має спрацювати?

Повернути все до стану, який існував до 2022 року, навряд чи можливо. За кілька років затоплена територія перетворилася на нову водно-болотну екосистему.

“Зміни тривають і дуже залежать від коливань рівня води”, — наголошує Микола Причепа. Саме тому рішення щодо режиму роботи насосів і майбутнього осушення не можна розглядати лише як технічне: від нього залежить, які види залишаться у заплаві та чи збережуться сформовані тут оселища.

Демидів, затоплені території, липень 2026. Фото: Вікторія Губарева

Повне й різке осушення може знищити нові оселища птахів, риб, земноводних і водних рослин. Водночас збереження високої води без управління означає подальше підтоплення будинків та евтрофікацію. Тому науковці пропонують спочатку визначити, які ділянки треба повернути до безпечного для проживання стану, а які можуть залишитися водно-болотними угіддями. Для цього вони досліджують рибу, водних безхребетних, водорості, вищі рослини, якість води та стан гідротехнічних споруд. Результати мають бути перетворені на практичні заходи для Плану управління річковим басейном Дніпра.

Окрема проблема — тимчасові переїзди та мости, встановлені після бойових дій. На деяких ділянках воду пропустили через вузькі бетонні труби. Такі конструкції можуть уповільнювати течію, затримувати мул, заважати міграції риби й посилювати застій води. Під час реконструкції їх потрібно замінювати спорудами, пропускна здатність яких відповідає ширині та водності річки.

Отже, екологічне відновлення не означає просто “залишити природу в спокої”.

Воно передбачає керування рівнем води, відновлення проточності, збереження частини нових боліт, контроль евтрофікації та захист житлових територій.

Регулярно відбирати проби з усієї затопленої території складно й дорого. Науковці поєднують польові дослідження із супутниковими знімками — це дозволяє оцінити площу заростання й бачити, як змінюється затоплена територія. Для Демидова подібний принцип можна застосувати і до підземної води: створити постійну мережу контрольних свердловин, де вимірюватимуть рівень і склад води. Це дозволило б зрозуміти, чи повільно відновлюється водоносний горизонт, чи забруднення рухається разом із ґрунтовими водами та які райони села залишаються найбільш вразливими. Проте даних про створення такої публічної мережі спостереження наразі немає.

Однак головний критерій для жителів — можливість відкрити кран або набрати воду з криниці без ризику для здоров’я. Повідомлення на сайті селищної ради попереджають: вода з кранів — лише для побутових цілей та не є питною. А вода в криницях — відповідальність їхніх власників.

Вода, яка у 2022 році стала оборонним бар’єром, тепер вимагає іншого типу захисту. Не від неї самої, а від некерованості: від відсутності аналізів, нестабільного підвезення, зношених насосів і рішень, які враховують лише дамбу, але не бачать за нею річку, підземні води та людей.

Червень, рада, Дія, Пролом, Громада

Читайте еще