Мені потрібно хоч якусь військову спеціальність отримати. Боязакінчив два інститути, вивчав англійську йнімецьку літератури. Думав, щобуде вЛуганську якась перспектива, авармії неслужив, каже 32-річний Євген ізЛуганська черговому столичного військкомату навул.Салютній, 4. Той радить прийти затиждень, тоді комісар має вирішити долю добровольців.
18липня Євгенові вдалося виїхати зокупованого міста доКиєва. НаДонбасі залишилися батьки. Дружину здитиною раніше відправив достолиці, сам довго невиїздив доглядав хворого батька. Увівторок прийшов довійськкомату, хоче визволяти своє місто.
Із Луганська зараз виїхати нереально. Улюдей навулицях забирають навіть велосипеди, розповідає російською Євген. Моя знайома бачила, якмужика намотоциклі застрелили,бохотів утекти. Мені вдалося вирватися. Утой день доміста приїхали представники ОБСЄ. Всі терористи повдягали білі сорочки, поховали зброю йприкинулися мирними мітингувальниками. Яскористався цим. Батько переніс важку операцію, янехотів їхати, але він умовив. Ми зним заУкраїну. Довибухів іобстрілів вже звикли. Один снаряд потрапив унаш будинок.
Ми навіть навчилися відрізняти позвуках, зякої зброї стріляють. Терористи визнають, щостріляють їхні люди, але кажуть, щоне знають, хто саме. Оголосили 15тисяч гривень винагороди завпійманих диверсантів. Там різні групи виконують свої завдання. ІРосія, ікозаки. Натурбази заселили чеченців. Усамому Луганську наблокпостах стоїть місцева алкашня, наркомани ідрібні кримінальники. Мені дзвонив батько. Уних нова фішка: терористи назупинках заходять вавтобуси зісписками йперевіряють улюдей документи. Мабуть, шукають родичів тих, хто виїхав івоює заУкраїну.
Євгенові телефонує друг ізМоскви, вітає зднем народження. 29липня йому виповнилося 32роки.
Мій товариш утік ізЛуганська доМоскви. Телефонує ікаже: ты что, забандеровцев? Авсамого таке українське прізвище Гетьман. Умене російське, убагатьох інших друзів, які заУкраїну, теж російські прізвища. Парадокс, каже Євген. Мій сусід, ватнік, коли явід'їздив, просив передати всім уКиєві, щовони скоро прийдуть нас убивати. Через бої вДебальцевому поїзди перестали ходити. Навокзалі постійно оголошують угучномовці: народ Донбасса, мужики, куда вы уезжаете? Небудьте, как бабы, давайте вдобровольческую армию. Защищаться отфαшиcτов. Алюди стоять ізквитками іплачуть,бопоїзд нікуди неїде. УКиєві, вметро, яінколи бачу людей, які, видно, щоїдуть навійну. Мені соромно їм вочі дивитися. Для себе вирішив піду воювати. Вірю, щовизволимо Луганщину йВоронеж заодно.
