Київ офіційно розірвав побратимські відносини з Улан-Уде.
Володимир Кличко і депутати Київської міської думи розірвали усі побратимські зв'язки з містами Росії, у тому числі столицею Бурятії. Цей крок викликав образу і розчарування серед чиновників сибірської республіки, передає arigus-tv.
Що ми від цього втратимо, і навіщо потрібні міста-побратими?
"Після двох років військової агресії столиця України - місто Київ не може мати ніяких побратимських відносин з обома російськими столицями і іншими містами".
Серед "інших" і Улан-Уде. Вирішенню Київської міської ради у нас здивувалися - Київ ніколи і не був нашим побратимом. Запилені угоди про співпрацю не беруться до уваги. Але офіційний список наших братів досить значний - 17 міст.
Дмітрій Дашієв, начальник Управління зовнішньоекономічних зв'язків адміністрації м Улан-Уде: Це приклад так званої народної дипломатії. Встановлюючи побратимські зв'язки, ми перш за все, звичайно, встановлюємо культурні зв'язки, і потім наші збільшені культурні зв'язки перетікають в економічне співробітництво.
Побратимом Улан-Уде міг стати і Мінськ.
Дві столиці свого часу підписали угоду про співпрацю. В Улан-Уде хотіли збирати меблі з білоруського дуба. А потім і брататися. Але не склалося, так само як і з Харковом. В Улан-Уде планували збирати українські літаки. Зате з Донецьком, Дніпропетровськом та Бердянському все вийшло.
Геннадій Гайда, мер м Улан-Уде (1998-2012 рр.): В основі всіх побратимських зв'язків лежить політика. Ми намагалися на рівні міст все-таки не втратити ті зв'язку, які були з Україною. Братський народ. До сих пір ми отримуємо комплектуючі двигунів на Улан-Уденський авіаційний завод. Не дарма ж є приказка - не май сто рублів, а май сто друзів.
Олексій Хандархаєв, заступник міського голови м Улан-Уде: Побратимські зв'язки повинні, як локомотив, тягнути економіку міста. Вони не для гастролей нам потрібні, ці побратимські зв'язки, а то у нас їздять там побалдеть. Новосибірськ, так, Іркутськ, так, де ще наші заводи працюють? Ось з ними треба укладати договори. Їх брати до складу делегації і разом з ними працювати.
Але у нас поки виходять саме гастролі. У цьому році на «Казковий Сагаалган» в Улан-Уде приїжджала делегація з міста-побратима Хух-Хото.
Влітку минулого року велика делегація Улан-Уде взяла участь в гонках на човнах-драконах. Змагання проходили в тайванському Тайбеї. Команда складалася з бізнесменів, представників громадських організацій та співробітників міської адміністрації.
Дмитро Дашієв: Ми намагаємося, щоб про нас якомога ширше дізналися, і якомога більше потенційних інвесторів приїхало до нас сюди. Які, можливо, зацікавляться якимись проектами і, швидше за все, вкладуть гроші в розвиток міста.
Два роки тому влада Улан-Уде вирішили вивчити досвід корейського Ёнгволя. Як вмираючий шахтарське місто за короткий час зміг увійти до п'ятірки найбільш популярних у внутрішньому туризмі.
Геннадій Гайда: З власного досвіду можу сказати, що побратимські зв'язки з Кореєю і Японією, вони, крім офіціозу, нам нічого не дали. Чотири роки минуло, жоден південнокорейський бізнесмен сюди не зайшов. Китайці стали дуже насторожено ставитися до нас. Гроші вкладати не поспішають чомусь. Повинна бути користь обов'язково, якийсь ефект, кінцевий результат.
У цьому році на розвиток співпраці з містами-побратимами бюджет Улан-Уде витратить майже 3 млн рублів. Ще близько 4 млн заплановано на розширення міжнародних зв'язків.