Пароплав “Цесаревич”
Розглядаючи стару світлину (очевидно, першого десятиліття ХХ ст.), на якій біля переяславської пристані зображено пасажирський пароплав із назвою “Цесаревич”, захотів дізнатись про нього побільше. Знайшовши в Інтернеті кілька публікацій, вирішив поділитися інформацією з читачами «Вісника».
У 1858 році в Києві виникло Товариство пароплавства по Дніпру та його притоках (Перше товариство пароплавства).
Через три десятки років з’явилося Друге товариство. Близько 5 років між ними відбувалась жорстка конкуренція, аж доки у 1892-му році Друге товариство не очолив агент Першого, підприємець Давид Марголін. Ця людина спромоглася, аби обидві компанії координували свої дії як Об’єднані товариства, правління яких розміщувалося в Києві у приватному будинку Давида Марголіна на Олександрівській вулиці (сучасна назва – Сагайдачного).
Товариства використовували плавзасоби різної якості – від невеликих прогулянкових пароплавів, яким прохід під мостами не складав особливих проблем (потрібно було просто опустити трубу), до фешенебельних двотрубних з каютами першого і другого класів,
чудовою кухнею і відмінним обслуговуванням.
Згідно з відомостями 1905 року, Перше товариство володіло 36 пароплавами, зокрема, пасажирськими суднами «Княгиня Ольга Свята», «Князь Володимир Святий», «Ратмір», «Цар», «Цариця». Друге налічувало 21 пароплав, серед яких – «Держава», «Словянин», «Могутній», «Цесаревич», «Пушкін». У спільному користуванні було 12 пароплавів, в тому числі найбільший з пасажирських на Дніпрі вище порогів «Цар Микола II». Цю флотилію обслуговували 84 пристані, а також ремонтно-механічні майстерні на Трухановому острові.
Сучасники стверджували, що найкращі пароплави Києва не поступалися пасажирським суднам на Волзі та Міссісіпі. Проте природний режим дніпровських вод ускладнював рух плавзасобів, і навіть в путівниках вказувалося: «Час прибуття пароплавів до Києва визначити вкрай важко, оскільки внаслідок мілководдя та інших причин вони зазвичай запізнюються в дорозі і надзвичайно рідко приходять до Києва у зазначений за розкладом час».
У пору свого розквіту Об’єднані товариства обслуговували одинадцять маршрутів. Двічі на день від київської пристані відходили пароплави в Катеринослав.
По одному пароплаву курсувало щодня між Києвом і Гомелем, Києвом і Ржищевом, два здійснювали зв’язок з Черніговом. Постійно о шостій годині вечора відправлявся пароплав на Чорнобиль. Щопонеділка, а також по четвергах і п’ятницях можна було відплисти в Могилів, Лоєв (під Гомелем), а звідти дістатися іншим судном до самої Орші (Білорусь). Крім цього, існувала дачна лінія «Київ - Плюти».
Велику конкуренцію об’єднаному товариству складали приватні пароплави. Наприклад, вартість квитка на маршруті Київ – Кременчук складала 20 копійок як у «приватників», так і в об’єднаному товаристві. Але «приватники» у цю ціну включали ще і вартість булочок, які безкоштовно роздавали пасажирам. Аби якось “нейтралізувати” конкурентів, товариство змушене було брати в оренду приватні пароплави і тоді вже виставляло власну ціну на квитки.
Підготував Володимир Набок