Кілька відомих столичних художників поскаржилися в соцмережах на несумлінне ставлення до їх власності з боку власників галерей і кураторів виставок.
Зокрема, Тая Галаган у своєму пості в Facebook заявила про зникнення двох своїх робіт після виставки в галереї «Колекція» в 2007 році. «Роботи кілька років зберігалися в приміщенні (будинку) на Печерську, рентованому галереєю під склад. Тепер їх місцезнаходження і доля мені невідомі. Рік спілкування з цього приводу з Олегом Байшевим – арт-директором галереї «Колекція» – не приніс конкретних результатів».
Влада Ралко опублікувала фото своєї роботи, яка, за її словами, також зникла в галереї «Колекція»: «Все переговори про повернення виявилися марними. Для тих, у кого робота знаходиться в колекції або на зберіганні: це власність автора, і ви утримуєте її незаконно. Іншими словами, робота вважається вкраденою».
Володимир Кузнецов також має подібний досвід. «Нагадую про те, що засновники Port Creative Hub Володимир Кадигроб і Катерина Тейлор взяли мої роботи на збереження і не повертають. На контакт не виходять, про процес можливого пошуку не повідомляється»,
– розповідає художник.
Художниця Валерія Трубіна закликає колег боротися за свої права: «Давайте нарешті озвучимо те, про що ми всі покірно мовчимо! Скільки можна терпіти свавілля і непрофесіоналізм і безвідповідальність галерейників, дилерів і кураторів! Будь-яке переміщення творів має відстежуватися, і автор повинен бути повідомлений про будь-які дії по відношенню до його робіт, будь то продажі, виставки, аукціони, проекти! Художники, наполягайте на прозорості та ясності того, де знаходяться ваші роботи і що з ними відбувається!».
Про зникнення своїх робіт заявили також Денис Кравець, Ірина Дараган-Богодист та інші.
На прохання Cultprostir Влада Ралко розповіла про масштаби цього явища: «Існує практика, коли роботи художника після закінчення виставки в галереї залишаються там мінімум на рік, а частіше – на невизначений час. Іноді галеристи пропонують художникам передати в галерею кілька робіт для продажу. В принципі, це нормально, поки галерист не починає розпоряджатися роботами занадто вільно, на власний розсуд. Бувають випадки, коли роботи митця передаються третім особам для прикрашання офісних або торгових просторів або ж на тимчасове зберігання,
але художник при це не інформується і дозволу у художника не питають. Я не кажу зараз про свідому крадіжку – відбувається таке тихе «звикання» галериста до роботи, яка йому не належить, і паралельно з цим стирається відчуття відповідальності: «Ми ж друзі, розберемося!» Між багатьма художниками і галеристами справді існують дружні відносини, і договір підписувати начебто ніяково. Робота може «загубитися» за різних обставин, облік робіт у вигляді елементарних списків того, що знаходиться в галереї в даний момент, галеристами не ведеться. Ну і робота художника часто, власне, за працю не вважається. Що йому, намалює ще! Думаю, основна проблема в тому, що деякі галеристи чомусь забувають про те, що працюють з чужими дорогими речами, за які вони несуть повну відповідальність до моменту повернення роботи художнику».
На фото – репродукція зниклої картини Влади Ралко «Подивися, хто до нас завітав...», 2000 р, 130х100, полотно, олія. Фото з Facebook художниці.
