У Луцьку відбулись траурні урочистості, присвячені вшануванню пам’яті полеглих у боях під Крутами захисників незалежності України.
Вшанувати пам'ять небайдужі лучани, волонтери, духовенство, посадовці зібралися біля Пам’ятного знаку Героям Крут. Там побувала і кореспондентка Район.Луцьк.
На початку заходу митрополит Луцький та Волинський Михаїл провів поминальну панахиду за загиблими героями. Він нагадав, що наразі ми повинні пам’ятати не лише про трагічні, а й про переможні, славні сторінки української історії, коли наш народ перемагав ворогів.
«Депресія і понурий стан, бажання, щоб все пройшло попри нас, спонукають нас не відважно відноситися до війни. Ми хочемо, щоб війна закінчилася і перекладаємо відповідальність на Збройні Сили України. Але всією громадою потрібно боронити незалежність України. Призовниками сьогодні повинні бути всі. Коли ми будемо не ховатися від мобілізації, від війни, тоді не буде у нас чергової трагедії. Поки дорослі думають, що робити, діти йдуть захищати нашу землю. Якщо ми любимо своїх дітей, нам потрібно змінити свою філософію»,
– зазначив він.
Після панахиди присутні вшанували пам'ять загиблих під Крутами героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до Пам’ятного знаку.
До присутніх звернувся депутат обласної ради та волонтер Іван Мирка
«Сьогодні трагічна історія Крут ще не завершилася. Сьогодні кожен з нас мусить заглянути в цю історію і взяти звідти той урок сили та єдності, який дозволить нам звершити її та побороти наших ворогів», – розповів він.
Саме за ініціативи та за кошти його батька – Івана Мирки – старшого ще влітку 2006 року у Луцьку встановили перший пам’ятник героям Крут в Україні. Пам’ятний знак відкрили у серпні, напередодні Дня незалежності України, його освятив священик Української греко-католицької церкви. Вже у 2007 році перейменували кінцевий відрізок вулиці Дубнівської до вулиці Трункіна на вулицю Героїв Крут. Пам’ятний знак героям Крут внесений до книги пам’ятників Волині.
За словами Івана Мирки – молодшого, трагедія Крут пов’язана з історією його родини. Його прадід все життя згадував свого рідного брата Михайла, який навчався у гімназії в Рогатині. У січні 1918 року Михайло поїхав в Київ, щоб боронити країну від більшовиків. Михайло брав участь у бою під Крутами. З того часу про його долю нічого невідомо.
Нагадаємо, 29 – 30 січня 1918 року, на залізничній станції Крути у Чернігівській області 300 студентів, захищаючі підступи до Києва, вступили у нерівний бій із шеститисячною армією більшовиків, яка наступала на українську столицю. Точна кількість загиблих тоді студентів невідома. За свідченнями учасників тих подій, більшовики вбили більше 250 українців. Відомі імена лише 27 студентів, яких взяли у полон і розстріляли. Їх тіла пізніше урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Читайте також Причина катастрофи Крут
