1 жовтня у Рожищенській громаді на Волині почався не з привітань захисників та захисниць, як у минулі роки, а з прощання з Героєм Сергієм Шевчуком який повернувся додому «на щиті».
«Я весь час питала, коли приїдеш, а ти казав, що не знаєш, немає ким замінити... Вже знайшли заміну, вже приїхав...» — тремтячим голосом, зі сльозами на очах, промовляла теща над домовиною зятя Сергія Шевчука. Вона стала йому і матір'ю, і батьком, бо рідні батьки та брат вже відійшли у вічність. Почорнілі від горя біля домовини стояли дружина Людмила та дві доньки - його найбільший скарб у житті.
Сергій Шевчук з села Топільне пішов до війська ще на початку повномасштабного вторгнення. Спершу захищав рідний край у складі територіальної оборони, але згодом отримав повістку і став до лав ЗСУ. Попри всі труднощі та біль війни, Сергій завжди залишався позитивним і зустрічав випробування з усмішкою.
«Дуже хороша, відповідальна людина. Ніколи не відступав. Про таких, як він, кажуть, що можна йти у бій або в розвідку. В останні місяці ми служили в різних бригадах, але постійно тримали зв’язок.
За два дні до його загибелі знову говорили — Сергій, як завжди, був веселим і налаштованим на перемогу», - згадує побратим Микола
Для села смерть Сергія стала величезною трагедією, в яку спочатку ніхто не хотів вірити. Як можна повірити, що більше немає цієї світлої людини? Сусіди, однокласники, друзі - всі в один голос говорили про нього лише найкраще.
«У нього було безліч друзів, і кожен, хто знав Сергія, запам'ятав його як веселого і щирого. Я провела з ним 10 років за однією партою у школі й не можу навіть пригадати щось погане. Він завжди був безвідмовним, завжди прийде на допомогу, підтримає та розрадить. Є люди, яких важко запам'ятати, а є такі, як Сергій, яких побачиш один раз — і запам'ятаєш на все життя», — розповіла однокласниця Наталія Матящук
Окрім того, в Топільному Сергія знали як відважного воїна. Староста села Дмитро Кисіль розповів, що Сергій не раз витягував поранених побратимів з поля бою, а одного разу врятував односельця.
На жаль, війна для Сергія завершилася 21 вересня 2024 року. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни Краматорського району навідник кулеметного взводу 67-ої омбр Сергій Шевчук загинув.
У похмурий осінній день на подвір'ї Сергія зібралися сотні людей. Односельчани зустрічали Героя навколішки, встеляючи дорогу квітами, змішаними зі сльозами. Це була остання дорога додому, яку він пройшов у супроводі рідних і земляків. Попереду — храм Різдва Пресвятої Богородиці, де у спільній молитві просили Господа прийняти душу Героя до Царства Небесного. Адже він здійснив найбільший подвиг — віддав своє життя за кожного з нас.
З військовими почестями Сергія Шевчука поховали на сільському кладовищі, поруч з його батьками та братом. Ще один блакитно-жовтий стяг замайорів над землею, сповіщаючи, що Небесне військо прийняло до своїх лав нового Героя.
Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!
