16 липня минає рік від дня загибелі військовослужбовця з села Піща Миколи Ковальчука
Воїн захищав Україну в складі військової частини А 7369, мав звання штаб-сержанта. Загинув Микола Ковальчук 16 липня 2024 року на Донеччині.
Сьогодні рідні, друзі, знайомі Героя, Тетяна Поліщук начальниця відділу соціального захисту населення Шацької селищної ради, Петро Мегель староста Піщанського округу, прийшли до могили воїна, аби вклонитися йому, подякувати за мужність, силу, жертовний подвиг заради України.
Отець Василь Прилепа настоятель Свято-Варварівського храму села Острів’я, звершив заупокійну молитву за Героя.
Схилімо голови перед пам’яттю воїна, який віддав своє життя за мирну, незалежну Україну і назавжди залишиться в наших серцях як взірець патріотизму, мужності, незламності духу, самопожертви та безмежної любові до України.
Микола Ковальчук народився 22 травня 1985 року в селі Піща – йдеться на сайті Шацької селищної ради. Базову загальну середню освіту здобув у місцевій школі. Продовжив навчання в Шацькому лісовому коледжі, де отримав диплом фахівця сфери лісового господарства.
Далі деякий час працював за спеціальністю – у лісогосподарському підприємстві м. Черкаси. У 2006 році, після строкової служби в армії, Микола Ковальчук підписав контракт на військову службу і став прикордонником. Служив у підрозділах охорони державного кордону Луцького прикордонного загону (Висоцьк, Піща), у пункті пропуску «Пулемець».
У 2008-у Микола одружився з дівчиною з Піщі Валентиною. В подружжя народилося двоє дітей: Назар і Дарина.
В 2016 році пішов боронити від російського агресора східний кордон України. Майже півтора року ніс службу у зоні бойових дій поблизу міст Бахмут і Краматорськ. Після повернення знову служив у Піщі, але в 2019-у прийняв рішення залишити військову службу.
Перед початком повномасштабного вторгнення, 10 січня 2022 року, знову пішов служити за контрактом у підрозділ Ковельської тероборони. Пів року ніс службу на місці дислокації, потім – оборона України в районі міст Суми, Бахмут, військова служба на Київщині та Волині. В квітні 2024 року Микола Ковальчук поїхав у Костянтинівку Донецької області. Це була одна з найгарячіших точок фронту,
підрозділ бійця під час боїв та атак ворога поніс значні втрати. 1 липня військовослужбовець отримав поранення, лікувався в госпіталі на Харківщині. 8 липня повернувся в підрозділ, 16 липня Микола Ковальчук загинув…
«Спокійний, врівноважений, надійний – Микола був найкращим чоловіком і батьком. Захоплювався полюванням і риболовлею. У вільний час любив куховарити, особливо на відкритому вогні. Коли під час служби приїжджав у відпустку, то неодмінно готував щось смачне – ми з дітьми були в захваті від його страв!» – розповідає про чоловіка дружина Валентина.
Був мужнім, безстрашним, відповідальним, досвідченим воїном, у бою демонстрував військову майстерність і справжній чоловічий характер. Навіть перебуваючи у відпустці, переживав за своїх побратимів, давав їм поради, скеровував їхні дії.
Микола Ковальчук нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнаками Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», медаллю «За оборону Донбасу», нагрудним знаком «Ветеран війни».
1 серпня 2024 року мужнього воїна-Героя провели в селі Піща в останню путь.
