Село Радовичі, що входить до Турійської громади на Волині, має давню історію — перша письмова згадка про нього датується ще 1544 роком. За цей час село бачило і війни, і відбудову, і нові покоління, які зберігали традиції та творили нове життя. Одним із таких осередків життя став сільський клуб — місце, де збиралися, святкували, навчалися й просто були разом.
Журналісти ВСНвідвідали село, поспілкувалися із жителями та дізнались коротку, але багату історію сільського клубу у Радовичах.
Старий клуб: дерев’яна хата і вечорниціПісля Другої світової війни, коли село тільки оговтувалося, люди збиралися на вечорниці по хатах. А перший клуб, як згадує жителька села Надія Білецька був дерев’яний і схожий на «коровник». У ньому не було розкоші, але це було місце для душі та зустрічей із друзями.
Приміщення старого клубу та події у ньому
Новий клуб — 1967 рік: танці, вистави, бібліотекаУ 1967 році старий клуб знесли, а поруч звели новий — просторий, з актовим залом, бібліотекою та танцполом. Тут вирувало життя: молодь ходила на дискотеки, ставили вистави, проводили концерти.
Клуб села Радовичі до та після оновлення
"Ще як я ходила у садочок, ми з мамою часто відвідували бібліотеку, яка була у клубі. Це був десь 2010 рік. А потім зробили ремонт, трішки добудували, бібліотеку перенесли і зробили кінотеатр", — розповідає мешканка села пані Мар’яна.
Згодом клуб добудували, оновили фасад. З’явилися нові приміщення: оновлена бібліотека, пожежна частина та перенесли медпункт. Танцпол прикрасили дзеркальною кулею, облаштували кімнату для святкувань із барною стійкою, створили справжній кінозал.
Кінотеатр у клубі села Радовичі
"Як були менші, то щонеділі ходили дивитись мультфільми, особливо на свята такі як День захисту дітей", — згадують місцеві.
Свята, концерти, кіно та зустрічіКлуб став справжнім центром культурного життя. Тут виступали місцеві колективи, проводили Дні села, Дні матері, зустрічі з письменниками. Одного разу на свято приїжджала навіть Тоня Матвієнко. Показували фільми, зокрема українську стрічку «Червоний» допрем’єрний показ якої відбувся саме в Радовичах — селі, де в роки війни активно діяла УПА. За словами місцевих, тоді на презентацію приїздив і генеральний прокурор Юрій Луценко.
СьогоденняЗ початком повномасштабної війни клуб, як і багато чого в країні, змінив своє призначення. Концерти та вистави відійшли на другий план. Тепер сюди приходять, щоб поспілкуватися, взяти книгу додому або спільними силами наблизити допомогу – сатати мішки для подальшого виготовлення кікімор.
Це не просто історія будівлі. Це — історія громади, яка змінюється, але не втрачає себе. Радовичі — це приклад того, як навіть маленьке село може мати велике серце.
Актовий зал у клубі села Радовичі
Читайте також:
- «Тиха підтримка, яку носять на плечах захисники України»: як жінки з Волині наближають перемогу
- Село Радовичі на Волині з іншого ракурсу. Фоторепортаж
- «Хто ходить до церкви, тоді вже і до нас заходить»: чим живуть сільські бібліотеки на Волині
