У Забродівській громаді попрощалися з 32-річним захисником, солдатом кулеметного взводу 42 окремої механізованої бригади Олександром Дмитровичем Біруком.
У четвер, 4 грудня Герой востаннє повернувся додому «на щиті», - пише Ратнівське благочиння.
9 грудня йому мало би виповнитися 33 роки. Та не судилося. 28 листопада він загинув на Дніпропетровщині під час виконання бойового завдання.
Замшанівці пам’ятають Сашу з маленького. Він народився і виріс у Вужиську у сім’ї Дмитра та Марії Біруків. Там закінчив початкову школу. Продовжив навчання у Замшанівській загальноосвітній школі. Вирізнявся готовністю усім допомогти. Мав «золоті» руки до будь-якої роботи. Долю пов’язав з дівчиною із Замшан Галиною. Народили і виховували донечку Анастасію. Зараз їй 4 рочки.
На війну мобілізували 28 жовтня 2024 року. Служив у лавах 42 окремої механізованої бригади. Через рік і місяць від початку служби – 28 листопада – загинув у зоні бойових дій.
У загиблого захисника залишилися мама Марія брат Михайло бабуся Марія, дружина Галина і донька Анастасія. Тато помер трохи більше року тому.
Тіло Олександра Бірука вдалося доправити додому лише 4 грудня. Зі скорботою, під звуки сигналів і двигунів авто-, мотосупроводу, з прапорами проводжали ратнівчани, жителі Видраниці і Замшан захисника.
Смутком вкрилася остання дорога захисника до місця його вічного спочинку. Плакали за ним усім селом, бо був відкритим до людей, мав щире серце і добру душу.
