Роман – командир розрахунку зенітної установки ЗУ-23-2. Улітку 2025 року його підрозділ знищив ворожу крилату ракету Х-101, яка прямувала курсом на об’єкт критичної інфраструктури.
Про шлях воїна з Волині розповіли у 204 Севастопольській бригаді тактичної авіації повітряного командування «Захід».
За словами військового, розрахунок перебував на позиції ще з ночі, а під ранок умови для виявлення цілі стали ідеальними.
«Ми були на позиції ще з ночі. Під ранок видимість стала ідеальною. На планшеті повітряної обстановки бачили, що крилата ракета йде в нашу зону ураження. Підготувалися до бойової роботи. Визначили для себе сектор найбільш ефективної стрільби. Як тільки візуально виявили ціль – відразу відкрили прицільний вогонь. Зробили чотири черги – і влучили», – розповідає Роман.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював за кордоном у будівельній сфері, виконував висотні роботи. Коли розпочалася велика війна, одразу вирішив повернутися в Україну. Дорога додому була непростою: скасовані рейси, несправне авто, волонтерський автобус – і далі ТЦК та СП.
Свій подальший шлях у війську Роман називає випадковим,
але доленосним.
«Заходжу в автобус – усіх назвали, а мого прізвища немає. Виявилося, що один хлопець не прийшов. Я прикинувся ним і поїхав. На розподільному пункті відійшов по каву – автобус поїхав без мене. Сів у наступний і так опинився в 14 окремій механізованій бригаді», – усміхається військовий.
Спочатку Роман воював у складі розрахунку самохідної артилерійської установки. Бойова робота проходила під постійними обстрілами авіації та артилерії противника – доставка боєкомплекту, спорядження, перебазування відбувалися під вогнем.
«Нас постійно «накривала »ворожа авіація. Одного разу довелося повзти за зброєю майже кілометр. До ворога залишалося метрів сорок. Забрали все, але під час відходу нас помітили. Понад десять автоматів я виніс на собі», – згадує Роман.
За час служби боєць виконував завдання на різних посадах: був артилеристом, механіком-водієм тягача МТ-ЛБ, розвідником, оператором безпілотних літальних апаратів. Він отримав три бойові поранення.
«Після другого поранення після кожного пострілу паморочилася голова. Після третього поранення мене перевели до Повітряних Сил. Так я став зенітником і почав працювати на «ЗУшці»», – розповідає військовий.
За плечима Романа – бої під Бородянкою на Київщині, на Миколаївщині та Херсонщині, на Бахмутському напрямку, під Ізюмом За участь у визволенні Куп’янська його нагороджено нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест».
Сьогодні Роман продовжує службу в Повітряних силах і переконаний, що його робота – захист неба та життя мирних українців.
«Зараз я зенітник. Це була моя перша знищена ціль і я буду захищати нашу землю від ударів з повітря доти, доки не очищу наше небо від ворожих ракет і дронів», – зазначає Роман.
