Перформанс Світлани ФедонюкУ Музеї Корсаків відбувся перформативний вікенд «Інший поруч: за межами краси».
Побувати на події, яка тривала 6 та 7 лютого, змогла і кореспондентка Район.Культура.
Музей на два дні перетворився на живий майданчик для взаємодії митців із глядачами через тілесність, звук та простір. Дійства відбувалися безпосередньо в експозиційних залах, інтегруючись у виставку «Інший поруч». Цей захід став спробою дослідити «іншість» через живу дію, де глядач перестає бути просто спостерігачем і стає співучасником мистецького процесу.
Вхід здійснювався за єдиним квитком (350 гривень), що давав право відвідувати всі локації проєкту протягом обох днів вікенду.
У межах вікенду презентували документальний фільм Світлани Федонюк «Вихід за рамки», який розповідає про історію перформансу в Музеї Корсаків. У програмі були митці з різних міст України (Львів, Вінниця, Київ та Луцьк).
Загалом програма обʼєднала різних перформерів, кожен з яких через власну візуальну мову досліджував межі людяності та взємодії з живим світом.
Влодко Кауфман відкрив захід лекцією-перформансом «Людина і птах»;
це була рефлексія про те, як не перетворити любов на обмеження чужої свободи.
Ярина Шумська у своєму «Перформансі дії» зосереджується на концепції присутності, комунікуючи це через фізичне тіло.
«Я приручаю тварину. Тварина дозволяє мені бути поруч» у виконанні Галини Дудар ставить під сумнів звичні ролі людини і природи, матеріалізуючи процес, зокрема через хутро, і розповідає про відповідальність за «приручення».
Олександр Никитюк провів візуальний перформанс «Черга до вічності», іронічно переосмислюючи ритуали та колективну згоду на велич.
Перформанс Зірки Савки «Пам’ять і меморіалізація» залучав аудиторію до ритуального збереження колективної свідомості.
Катерина Бондаренко запропонувала глядачам стати співтворцями у дії «Самозникнення», присвяченій темі втрати.
Андрій Гелитович через перформанс занурив глядачів у світ тваринних інстинктів, використовуючи запахи та метафори кліток для вивчення меж людської дійсності.
Світлана Федонюк представила проєкт «Келія Вовка». У поєднанні з роботою Марії Дроздової «Годувальниця», мисткиня разом із аудиторією досліджувала теми спільноти та розриву між нею,
життя та смерті.
Якщо ви коли-небудь замислювалися, навіщо витрачати вихідні на те, щоб спостерігати, як хтось мовчки завмирає серед залу або дивно маніпулює предметами, то цей вікенд у Музеї Корсаків був ідеальною відповіддю.
Перформанс – це мистецтво, яке не можна «загуглити» чи подивитися у записі з тим самим ефектом. Це досвід, який відбувається тут і зараз, і ось чому подія 6-7 лютого стала знаковою.
У звичайному музеї ви – спостерігач. У перформативному просторі ви стаєте частиною «декорації» або навіть співучасником. Ваша присутність, погляд чи навіть ніяковість змінюють атмосферу.
Сучасне мистецтво – це свого роду ребус, до якого немає правильної відповіді. Беручи участь у такій події, ви матимете змогу поглянути на речі під зовсім іншим кутом, подумати і, можливо, побачити те, чого раніше не бачили. Ви йдете не за естетичним задоволенням у класичному розумінні, а за новим способом мислення.
Весь вікенд був вибудуваний навколо метафори «Іншого». Митці не просто показували мистецтво – вони досліджували межі: між людиною і твариною, між свободою і кліткою, між пам'яттю та забуттям. Головний меседж полягав у тому, що бути «поруч» – це не просто ділити простір, а вміти відчувати чужі кордони, не порушуючи їх.
Особливість події в тому, що вона не давала готових відповідей. Програма була складена так, щоб кожен відвідувач пройшов шлях від естетичного милування до легкого дискомфорту, який змушує думати.
Митці не пояснювали свої роботи — вони задавали «параметри», дозволяючи глядачам самим стати творцями сенсів. Це був вікенд про право бути іншим і про відповідальність за те, щоб цей «інший» міг безпечно існувати поруч із тобою.
Читайте також:
