
У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків 14 та 15 лютого відбулася тематична екскурсія до Дня закоханих – «Митці та їхні музи. Подорож історіями кохання».
Головною темою зустрічей став пошук відповіді на запитання: яку роль відігравали музи в житті та творчості знакових українських художників, чиї роботи становлять основу музейної експозиції. Відвідувачі мали змогу поглянути на відомі полотна під новим кутом – як на результат глибоких особистих історій. Побувала на ній і кореспондентка Район.Культура.
Екскурсію провела менеджерка та кураторка виставкових проєктів у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків Катерина Михайлюк яка стала провідницею у світ почуттів митців.
Ознайомлення з експозицією почалося з робіт французької художниці Каролін Дайо Її будинок на батьківщині повністю розмальований: мисткиня прокидається і лягає спати з пензлем у руках.
Тому, приїхавши до Луцька, вона відтворила атмосферу свого помешкання у залах Музею Корсаків. Особливу увагу привернули картини, розташовані на підлозі, на яких художниця зобразила всю творчу команду та власну історію нещасливого кохання,
розлученого війною.
Далі перейшли до львівського художника, митця Мирослава Ягоди Його життєвий шлях був непростим: художник хворів на шизофренію, проте в його долі була особлива муза – жінка на ім’я Марія. Її вплив був настільки потужним, що сучасники стверджують: коли хтось вимовляє слово «муза», першою на думку спадає саме вона.
Вона залишалася поруч із митцем у найтяжчі періоди його хвороби, стаючи опорою під час приступів і кризових моментів. Марія була натхненницею, справжньою охоронницею його спадщини: коли у поривах люті художник намагався знищити свої незавершені картини, вона не давала йому цього зробити, буквально рятуючи кожен клаптик полотна для історії.






Особливе місце у екскурсії зайняла історія українського живописця Дмитра Стацька Його дружина, відома мистецтвознавиця, була для художника центром всесвіту. Він обожнював її і постійно писав її портрети, прагнучи відтворити кожну рису.
Коли вона померла від раку, Стацько не залишив цю тему й продовжив творити її образ. Останні миті його існування також були пов’язані з нею: художник пішов із життя у власній майстерні під час роботи над черговим портретом своєї музи,
залишившись вірним коханню до останнього подиху.
Завітали відвідувачі і до картин художниці Олени Бурдаш Катерина Михайлюк розповіла, що мисткиня була неординарною особистістю в 70-х роках, активно брала участь у світському житті, проте одного дня зробила різкий поворот і змінила гамірні компанії на монастирську тишу.
«Вона вирішила піти в чоловічий монастир і працювати на кухні. З цієї безумної атмосфери художниця перейшла до спокою і закохалася в монаха. Тому її роботи 70–80-х років із зображенням вагітних жінок у її уяві від того самого монарха», – розповіла лекторка.










Катерина також звернула увагу на те, що кожне місто формує власну художню школу. Географічний і культурний контекст визначає, як митці Львова, Києва чи Одеси бачать світ і передають емоції у своїх роботах. Саме тому твори, представлені в експозиції, різняться темпераментом і художньою мовою.
Під час екскурсії відвідувачі почули історію художниці Емми Андієвської Вона вивчала українську мову всупереч родинним заборонам, і ця впертість згодом визначила її ставлення до творчості.
Художниця сприймала свої роботи як живі істоти:
кожен персонаж мав ім’я, а полотна вона називала «дітьми». Саме тому придбати її картини майже неможливо – лише за умови, що нові власники дбатимуть про них як про зіницю ока.
Яскравим епізодом екскурсії стала розповідь про Андрія Александровича-Дочевського Художник користувався популярністю серед жінок і не приховував своєї прихильності до них. До 2014 року він часто бував у Криму, який посідав особливе місце в його житті.
Саме там митець щодня спостерігав за велосипедисткою, що раз по раз намотувала кола. Заінтригований її образом, він запропонував їй стати моделлю, висунувши сміливу умову – написати її оголеною.










Екскурсія будувалася у форматі відкритої розмови. Слухачі ставили запитання, уточнювали факти з біографій, цікавилися особистими історіями митців. Біля окремих полотен зупинялися довше, придивлялися до деталей і обмінювалися враженнями.
До групи поступово долучалися інші відвідувачі: проходячи залами, вони прислухалися до пояснень і залишалися до кінця зустрічі.
На завершення Катерина Михайлюк підкреслила, що у музеї представлені безліч картин, і кожна має власну історію – від курйозних і смішних до трагічних і болючих. Об’єднує митців одне: безмежна відданість мистецтву та здатність черпати натхнення в музах, людях або навіть у звичайних речах.









Анастасія ШАЛАПУТА