У Ковелі до 155-річчя Лесі Українки показали глибоку і незвідану письменницю через її листиУ Ковелі відзначили 155 років від дня народження геніальної українки — Лесі Петрівни Косач
Про це інформують на сторінці Ковельської міської ради у фейсбук.
Щоразу ми відкриваємо для себе іншу Лесю — незвідану, глибоку, надзвичайно багатогранну. Саме такою її змогли побачити учасники театралізованого дійства «Пишіть листи чорнилами й думками. І почуттями, що були між вами», яке представив колектив ліцею імені Олени Пчілки.
Захід розпочався хвилиною мовчання на знак пам’яті про загиблих захисників та захисниць України та покладанням квітів до стели загиблих Героїв і пам’ятника Лесі Українці.
Глядачі ніби перенеслися у ті часи, коли жила Леся. Понад століття тому, як і сьогодні, для кожної людини важливими були родина, любов, можливість жити у рідній країні. Якою ж була Леся насправді — найкраще розповідають її листи. У них вона постає щирою, відвертою, справжньою.
Її слово було не лише духовною зброєю, а й способом поділитися найпотаємнішими почуттями, роздумами, переживаннями.
Недарма й сьогодні звучать рядки: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…». У своїх одкровеннях вона часто писала про Україну, наголошуючи, що працювати для неї потрібно більше, ніж для себе, адже особисте життя минає, а зроблене для народу залишається.
Листи відкривають перед нами не лише постать великої письменниці, а й живу людину — доньку, подругу, жінку, яка щиро любила свій край і називала Волинь найріднішою для себе землею. Особливо зворушливим стало відтворення листування Лесі з матір’ю — найінтимнішої розмови двох близьких душ, двох геніїв.
Зі сцени звучало поетичне слово Лесі Українки — щире й проникливе. Виконання було настільки природним і талановитим, що здавалося: устами молоді промовляє сама Леся. А красивим доповненням стали хореографічні постановки та українські пісні.
Міський голова Ігор Чайка подякував усім учасникам за глибоке та емоційне дійство, підкресливши, що цього дня вдалося по-особливому розкрити тему листів, написаних серцем.
«Ви зробили це відмінно. Усе було на найвищому рівні — від акторської майстерності й емоційної подачі до сценічних образів та хореографії.
Відчувається професійна робота наставників, зокрема майстерність сценаристки Людмили Барановської та творчий талант режисерки Єлизавети М’якоти
Ви створили не просто виставу — ви оживили епоху й дали можливість кожному почути живий голос Лесі, - зазначив мер, звертаючись до присутніх. - Ми слухали листи, написані понад століття тому, але в них є те, чого часто бракує сучасному світу — щирість і відповідальність за слово. Я мав честь передавати листи наших дітей українським воїнам. І знаю, наскільки важливо для них відкрити конверт і прочитати слова підтримки. Такі листи додають сили, віри й нагадують, заради кого вони стоять і борються. Саме ці слова здатні надати воїнові наснаги та відчуття єдності з усією країною», — зазначив мер.
У фіналі директорка закладу Олена Вальчук закликала усіх берегти силу українського слова та пам’ятати про його значення:
«Нехай ці листи стануть для нас прикладом того, як потрібно любити свою землю — дієво й віддано. Пишімо листи серцем, добрими думками, правдивими почуттями. Адже адресат листів Лесі — це ми. А наша відповідь їй — це наша пам’ять, наша мова, наша вільна і незалежна Україна».
«Ні, я жива, я вічно буду жити…» — ці слова стали символічним завершенням дійства.
