Микола МаксимчукМаневичанину Миколі Максимчуку було 37 років.
Про це повідомили на сторінці громади.
Чоловік був доброю, щирою та скромною людиною. Його поважали колеги, друзі та всі, хто його знав. До початку військової служби працював у магазині будівельних товарів, жив звичайним життям.
У березні 2025 року Микола Петрович долучився до лав Збройних Сил України. Служив у штурмовому підрозділі Сухопутних військ, «сумлінно і віддано виконував свій військовий обов’язок та мужньо боронив українську землю», залишаючись вірним військовій присязі.
Тривалий час бійця вважали зниклим безвісти. 21 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання на території Сумщини, стрілець-помічник гранатометника загинув.
«Сьогодні земляки зустрічали свого захисника навколішки, із квітами, сльозами та невимовним болем. Ще одне молоде життя відважного сина Маневиччини забрала клята війна. Особливо боляче усвідомлювати, що Микола не встиг створити власну сім’ю, не став батьком, не здійснив своїх мрій та задумів. Раніше у вічність відійшли його батьки. У скорботі за загиблим залишилися сестра Олена та брат Андрій, який нині також боронить Україну від російського окупанта. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам полеглого захисника. Його ім’я назавжди залишиться в історії громади та у пам’яті земляків. Вічна слава і світла пам’ять Герою!», – йдеться в повідомленні.
Звершили чин похорону у храмі Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Поховали солдата з усіма військовими почестями на Алеї Слави у Маневичах.
