У селі Сапогове що поблизу Ківерців, уже понад два десятиліття розвивається сімейне фермерське господарство. Його історія розпочалася з кардинального рішення: 22 роки тому засновник справи продав двокімнатну квартиру в Луцьку та переїхав у село Сапогів. Сьогодні ж господарством фактично керує його син, який колись мріяв про теплий кабінет, а тепер не уявляє свого життя без волинських полів.
Про цейдеться у сюжеті на ютуб-каналі «Суспільне Луцьк»
Про передачу досвіду та перші гуліМолодий керівник господарства Артем Хоровець зізнається: у дитинстві бачив себе зовсім в іншій сфері.
Артем Хоровець«Змалку думав, що десь буду сидіти в теплі в кабінеті. Але прийшов сюди відразу після студентських років. Думав, що знаю все. А по факту перших два роки було так складно, аж руки опускалися. Тоді зрозумів: знання без практики – нічого», – каже хлопець.
Батько рішенням сина задоволений і повністю довіряє йому управління, хоча завжди готовий підставити плече, коли справа стосується ремонту чи обслуговування техніки.
«Дуже задоволений, що син почув мене, що ми працюємо зараз і в нас немає жодних суперечок»,
– каже батько Артема Василь Хоровець.
Господарство починало з вирощування картоплі та овочів. Сьогодні ж структура посівів значно змінилася: фермери обробляють 50 гектарів землі, де вирощують зернові та технічні культури.
Є й особливі гордості господарства:
- 4,5 гектари горіхового сау (грецькі горіхи), вітрозахисну смугу з дубів для якого заклали ще 22 роки тому, назбиравши жолудів у лісі;
- плантація малини-однорічки, за якою зараз триває ретельний міжрядний догляд;
- експериментальна ділянка часнику, де окремі головки сягають до 150 грамів;
- Озимий ячмінь, сорт «Снігова королева», та соя, ячмінь.
Василь ХоровецьВолинь стає схожою на Південь: виклики клімату та економікиОстанні роки диктують нові правила гри. Фермери помітили, що клімат на Волині починає нагадувати Центральну та Південну Україну – опадів стає значно менше.
Окрім погоди, тиснуть й економічні реалії. Засновник господарства згадує, що у 90-х роках умови для становлення фермерства були значно м'якшими: податки становили близько 1 долара за гектар та 2% від прибутку, що стимулювало розвиток.
Зараз же дрібні господарства відчувають значний податковий тиск, а також стикаються зі складними питаннями бронювання працівників та постійним ближчим подорожчанням пального через війну.
«На ділянці маємо непогану сою. Ми її рано посіяли, ще коли була волога, бо зараз майже не було дощів. За останні роки проводимо такі операції, як закриття вологи. Для нас це ключовий фактор, від якого залежить урожай», – пояснює Артем.
Сила – в оновленніПопри труднощі, родина розвиває технічний парк. Нещодавно за державною кредитною програмою «5-7-9%» придбали нову сівалку.
«Вечором приходиш замучений, рук підняти не можеш, але все одно сідаєш в інтернет і дивишся: а як інші роблять? Які є нові технології? Хочеться покращувати і розвиватися», – підсумовує аграрій.
