У затишній напівтемряві луцької «Книгарні Є» відбувся поетичний вечір «Крилом будь». Захід об’єднав авторок однойменної збірки, які читали власні вірші та ділилися особистими історіями та переживаннями.
Модераторками події були Оксана Поліщук та Олена Мороль Учасниці презентували тексти та розповідали про досвід їх написання. Захід відвідала також репортерка Район.Луцьк.
Під час заходу також розповіли про всеукраїнську ініціативу «Бібліотека українського воїна», яку координує Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого. Відвідувачі могли придбати книги для передачі військовим у шпиталі та на фронт.
Укладачка збірки Олена Мороль поділилася історією виникнення книги «Крилом будь». За її словами, все почалося з прагнення підтримати поранених воїнів, яким бракувало україномовного читання. Як психолог вона зазначила про терапевтичну дію поетичного ритму, який допомагає структурувати емоції та долати травматичні переживання.
Крім того, збірка є інтерактивною – кожен вірш супроводжується QR-кодом, що веде на відео- чи аудіозапис авторського виконання.
Тематично вечір охоплював різні аспекти досвіду війни та особистих переживань.
Авторки плавно переходили від болючих тем війни, щоденної боротьби та втрат до роздумів про жіночу долю, самоствердження й пошук внутрішньої сили.
У віршах порушувалися питання сучасних викликів, соціокультурних змін, а також теми підтримки та солідарності, любові та здатності відроджуватися попри все.
Під час вечора виступила Тетяна Гарщаль. Її виступ був емоційним. Свою участь у збірці вона присвятила татові, зазначивши, що «наші батьки – наше крило». Авторка прочитала вірш про батьків і наголосила на важливості говорити слова любові тим, хто поруч.
«Щира вдячність відкриває нам очі на справжню красу та цінність життя», – додала Тетяна.
До теми війни та стійкості звернулася Людмила Карніц. Її пісня, що увійшла до збірки, була написана в період особистої втрати – після загибелі близької людини на війні. Під час заходу вона зачитала новий вірш, створений після одного з обстрілів, у якому йдеться про переживання руйнувань і продовження боротьби:
«Палає лють. Палає Україна.
Щоночі її горе пробива.
Знов звук сирен. Снує страшна руїна.
Вриваються ракети до вікна...»
Динамічним став виступ КатеРини під час вечора.
Її поетичний шлях розпочався трохи більше року тому саме в стінах цієї книгарні. Поетка поєднує літературу із власним креативним стартапом – створенням художніх конвертів та наліпок із QR-кодами, які популяризують українську поезію в міському просторі.
Своїми поетичними одкровеннями з аудиторією поділилися й інші авторки збірки, зокрема Ірина Лугініна, Ірина Янчук, Оксана Матюхіна та Ноелія Волинська. Їхні вірші торкалися найтонших струн душі: від ніжних описів природи та імпресіоністичних словесних пейзажів до гострих переживань жінки в тилу. Кожна з них привнесла свій особливий відтінок у спільне полотно вечора, підсилюючи відчуття солідарності та спільного емоційного зцілення.
Завершальним емоційним акордом став виступ Зарини Дацик, яка поєднує поезію з роботою в молодіжній політиці міста. Поетка зачитала два надзвичайно сильні твори: «Мама», що відображає драматичні долі українських матерів під час війни, та «Жінка», присвячений вмінню вставати з колін, та латати власну особистість після важких втрат:
«Зшивати себе по шматочках
Насправді захопливе диво…»
Після виступів співавторок вечір природно перейшов у формат вільного мікрофона. Усі охочі гості в залі мали чудову нагоду вийти, зачитати власні поетичні рядки, поділитися наболілим та відчути особливу атмосферу єднання.
Вечір закінчився під тихі оплески та щирі обійми. Гості ще довго спілкувалися, купували книги й ділилися теплом. Цей захід показав, що поезія надає справжні крила, які допомагають людям триматися разом і летіти вперед попри будь-які життєві шторми.
