10 липня Україна вшановує пам'ять медичних працівників, які віддали своє життя під час російської агресії. Вони змінили білі халати на піксель Збройних Сил України й пішли рятувати життя та здоров'я побратимів і цивільного населення в найгарячіших точках фронту.
Для Волинської обласної психіатричної лікарні цей день має особливий, сумний зміст. З 2022 року медзаклад втратили на війні трьох своїх колег — лікаря-анестезіолога Івана Прокопця, молодшого медичного брата Петра Гаражджука та молодшого медичного брата Юрія Громика, повідомили на сторінці лікарні у фейсбуці.
Пам'ять загиблих колег у лікарні вшанували хвилиною мовчання.
Іван Вікторович Прокопець (20.01.1991 – 13.01.2026) народився у Львові, але жив у Луцьку. Закінчив Ківерцівське медичне училище і Буковинський державний медичний університет.
Із 6 грудня 2023 року працював анестезіологом Волинської обласної психіатричної лікарні.
Торік Івана мобілізували на посаду санітарного інструктора лікувального відділення медичної роти 14- ї бригади.
Зарахований солдатом на службу 6 липня, а 16-го склав присягу на вірність України.
Поліг 13 січня цього року, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України біля села Садове Харківської області.
Іван саме їхав з хлопцями броньованим автомобілем забирати зі стабілізаційного пункту важких поранених, як у машину влучив fpv-дрон із кумулятивним зарядом, що наскрізь пропадає навіть броню.
Петро Васильович Гаражджук (7.11.1972 – 1.06.2022) народився у багатодітній родині 7 листопада 1972 року у селі Вишнів (тоді – Ківерцівського району Тут закінчив початкову школу, продовжив навчання у Піддубцівській середній школі. Після закінчення школи навчався на тракториста у Колківському ВПУ, працював у місцевому колгоспі, складальником на СП ТОВ «Модерн експо».
На початку 2015 року П. Гаражджук був направлений у зону АТО, прослужив півтора року, отримав контузію. Повернувшись додому в 2016 році, пішов працювати санітаром у Волинську обласну психіатричну лікарню.
Наступного дня після повномасштабного вторгнення російських військ Петро Гаражджук добровільно пішов у Луцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Вже 26 лютого 2022 року його направили служити у м. Володимир у 14-ту окрему механізовану бригаду.
Згодом його підрозділ був переведений на кордон з Білорусією. Працюючи у лікарні, Петро Васильович освоїв тактичну медицину, тому надавав медичну допомогу у підрозділі.
27 травня 2022 року підрозділ, в якому служив Петро Гаражджук, був переведений на Донеччину, поблизу Бахмута
Життя п’ятдесятилітнього героя обірвалось 1 червня 2022 року. Під час масованого ворожого артобстрілу він отримав поранення, несумісні з життям.
Юрій Григорович Громик (20.01.1969 – 30.06.2022)
Громик Юрій Григорович – молодший сержант, санітар медичного пункту 107 батальйону 63-ї окремої механізованої бригади, 2 березня 2022 року добровільно приєднався до лав ЗСУ.
Народився 20 січня 1969 року в с. Липне Волинської обл Закінчив Луцьке професійно-технічне училище №6 за спеціальністю токар, після цього був призваний до армії. Усе своє життя пропрацював молодшим санітаром у «ВОПЛ №2».
Був направлений на службу до лав медичного пункту 107 батальйону 63 окремої механізованої бригади. З квітня 2022 року по листопад 2022 стояв на захисті територій Миколаївської області, а саме населених пунктів Первомайської, Широківської та Шевченківської громад. Виніс з поля бою десятки поранених побратимів та вбитих.
Захисник загинув 30 червня 2022 року внаслідок ворожого ракетного удару по командно-спостережному пункту під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в с. Любомирівка Шевченківської СТГ Миколаївської області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
