У Великій хоральній синагозі Луцька відбулася церемонія пам’яті євреїв Луцького гетто яких нацисти вбили у серпні 1942 року. Через 84 роки в синагозі знову звучали імена чоловіків, жінок і дітей, життя яких було знищене під час Голокосту.
Церемонію пам’яті вже багато років поспіль проводить Іудейська ортодоксальна релігійна громада Луцька, повідомляє Район.Луцьк.
Від 2016 року в серпневі дні тут збираються люди різних національностей і віросповідань, аби згадати жертв трагедії та не дозволити їй залишитися лише сторінкою статистики.
Повернути людям іменаДо Другої світової війни євреї становили близько 40% населення Луцька. У серпні 1942 року більшість мешканців Луцького гетто вивезли до Гірки Полонки де їх розстріляли.
Сьогодні про масштаби трагедії нагадують передусім цифри. Але за кожною з них була конкретна людина – дитина, мати чи батько, студент, торговець, робітник, людина, яка мала родину, друзів, щоденні турботи та плани на майбутнє. Саме тому важливо було не просто назвати кількість загиблих, а повернути їм імена.
Учасниця церемонії Олена Кузьмич зазначила,
що саме звучання імен допомагає побачити за статистикою окремих людей.
«15 тисяч, 19 тисяч, десятки тисяч загиблих – це цифри, за якими дуже легко перестати бачити окрему людину. Але коли вголос звучить ім’я – повертається людина. За цими цифрами – живі люди: хтось був дитиною, хтось мав родину, хтось навчався, торгував, працював, молився у цій синагозі, закохувався, планував майбутнє, хтось жив на вулицях, якими ми сьогодні проходимо щодня. І я теж читала ці імена вголос», – зазначила Олена Кузьмич
За її словами, у Луцьку свого часу проводили подібну акцію пам’яті жертв Голодомору, коли вголос читали назви сіл, знищених голодом.
Історики говорили про пам’ять і ГолокостДо заходу долучилася Ноа Сегал співробітниця ізраїльського національного меморіалу та центру дослідження Голокосту «Яд Вашем», а також Оксана Сущук голова Волинської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
Ноа Сегал – співробітниця ізраїльського національного меморіалу та центру дослідження Голокосту «Яд Вашем»Новими історіями поділилася членкиня правління Іудейської ортодоксальної громади Хана Матусовська.
Під час церемонії також відбувся традиційний єврейський ритуал – до дверей синагоги прикріпили нову мезузу. Це невеликий сувій пергаменту з цитатами з Тори у спеціальному футлярі, який кріплять до правого одвірка дверей. Мезуза є символом єврейської віри та захисту дому.
Окремо Хана Матусовська та Ноа Сегал відвідали місце поховання розстріляних євреїв Луцька. Вони поклали на могилі камінці, запалили свічки та прочитали Тегелім – псалми.
«Не дати їм померти вдруге»Велика хоральна синагога XVII століття пережила тих, хто колись приходив сюди молитися. Тепер її простір став місцем, де знову звучать імена людей, яких нацистські окупанти намагалися стерти не лише фізично, а й з пам’яті.
«Німці фактично вбили цих людей двічі — спочатку фізично, а потім у пам’яті, бо до нашого часу з купи тисяч дійшли лише деякі імена. Тому так було важливо їх озвучити, щоб таки не дати їм померти удруге», — зазначила Олена Кузьмич.
Сьогодні ця тема має особливе звучання. Російсько-українська війна знову змушує українців говорити про ціну людського життя, злочини проти цивільного населення та необхідність зберігати пам’ять про кожного загиблого – незалежно від його національності чи віросповідання.
Пам’ять починається з імені. І доки ім’я звучить – людина не зникає з історії.
