Волынь

У Луцьку показали «Кельтську утопію» на Docudays UA

8 ноя•Район.in.ua

23-й Мандрівний Docudays UAМузика може бути не лише способом зберегти традиції, а інструментом переосмислення історії та звільнення від її тягаря. Про це йдеться в документальному фільмі «Кельтська утопія» ірландських режисерів Денніса Гарві та Ларса Ловена який показали в Луцьку 7 листопада в межах 23-го Мандрівного фестивалю Docudays UA. Місцевим партнером фестивалю стала редакція мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua.

На заході побувала й кореспондентка Район.Культура.

Стрічка знайомить глядачів із сучасною музичною культурою Ірландії, але за виступами музикантів, народними мелодіями та незвичними музичними експериментами прихована значно глибша історія. Це розповідь про країну, яка досі намагається осмислити колоніальне минуле, релігійні суперечності, боротьбу за незалежність і власну культурну ідентичність.

Захід відкрили кураторка кінофестивалю Анна Новосад і шеф-редакторка мережі Rayon.in.ua Наталія Пахайчук

«Сьогодні ми вам представимо музичний повнометражний документальний фільм про становлення ірландської попкультури і про те, як вони через музичну сцену,

фольклор відходять від постколоніалізму», – анонсувала Анна Новосад.

Анна НовосадПід час відкриття шеф-редакторка мережі Наталія Пахайчук привітала давніх читачів і нових гостей та розповіла про співпрацю з фестивалем. За її словами, організатори Docudays UA звернули увагу на активну читацьку спільноту «Району» й запропонували редакції стати партнером у проведенні кінопоказів.

«Вони помітили, що в Луцьку є класна читацька спільнота, яка може бути ще й глядацькою спільнотою», – зазначила Наталія Пахайчук.

Вона також наголосила, що такі зустрічі – це не лише можливість подивитися документальне кіно, а познайомитися з людьми, почути різні історії та започаткувати важливі ініціативи.

«Подібні зустрічі, подібні події, фільми – вони людей між собою знайомлять, сплітають в мережі», – сказала шеф-редакторка.

Пісні, які не створювали для розваги«Історію пишуть переможці, пісні пишуть ті, хто програв», – звучить одна з промовистих думок у фільмі.

Ірландська народна музика тут постає не просто частиною культурної спадщини, а способом говорити про те, що не завжди потрапляло до офіційних історичних оповідей.

Музиканти поєднують традиційні мелодії з панком, хіп-хопом та альтернативними жанрами, надаючи старим пісням нового звучання.

Один із героїв стрічки пояснює, що фолк-музика не повинна бути безпечною та зручною. Колись пісні створювали, щоб провокувати, критикувати священників і політиків, висловлювати незгоду. Вони не мали ставати просто комерційним продуктом.

За музичними виступами у фільмі поступово відкриваються особисті історії ірландців. Деякі з них стосуються тем, які десятиліттями залишалися суспільним табу.

Документальний фільм «Кельтська утопія»Один із чоловіків розповідає про свою матір, яка народилася поза шлюбом. Через це священник намагався переконати його бабусю віддати дитину до так званої пральні Магдалини – релігійної установи, куди в Ірландії направляли жінок, яких суспільство вважало «морально неблагонадійними».

У таких закладах жінки часто зазнавали принижень, примусової праці та насильства. Герой розповідає, що його бабуся, попри власну релігійність, відмовилася віддати доньку. Саме це, на його думку, врятувало матір від можливих жахіть.

«Хто знав, що могло статися, якби її забрали? Місцеві знали, що коїться, але водночас не могли про це говорити. Не можна було казати нічого поганого про католицьку церкву», – кажуть у фільмі.

Інша історія стосується жінки, якій довелося пливти кораблем, щоб зробити аборт. Вона згадує тривалу подорож паромом, фізичне виснаження та страх перед осудом незнайомців. На кораблі жінка вигадувала причину своєї поїздки, оскільки боялася зізнатися, навіщо насправді перетинає море.

Ці розповіді показують, наскільки сильно релігійні інституції та суспільні упередження могли впливати на особисте життя людей. За кожною історичною подією тут стоїть конкретна людина, її родина та досвід, який неможливо виміряти лише статистикою.

Документальний фільм «Кельтська утопія»Белфаст: місто, яке досі живе з наслідками конфліктуФільм переносить глядачів до Північної Ірландії, зокрема Белфаста Тут головною темою стає протистояння між двома спільнотами – тими, хто прагне зберегти Північну Ірландію у складі Великої Британії, та прихильниками об’єднання острова.

Йдеться про період, відомий як «лихоліття»,

– багаторічний конфлікт, який тривав приблизно з кінця 1960-х до 1998 року. Він супроводжувався терактами, збройними сутичками, діяльністю воєнізованих угруповань і загибеллю тисяч людей.

У стрічці герої згадують власне дитинство, вибухи, втрату близьких та страх, який був частиною повсякденного життя. Один із чоловіків розповідає, як у 1975 році неподалік від нього вибухнула бомба, внаслідок чого загинули двоє людей. Йому тоді було лише 11 років. Згодом він написав про цю подію пісню.

Документальний фільм «Кельтська утопія»Окрему увагу приділяють так званим стінам миру – огорожам, які розділяють райони Белфаста, де проживають представники різних релігійних і політичних спільнот.

Для туристів ці стіни можуть бути незвичайною пам’яткою, однак для місцевих мешканців вони залишаються нагадуванням про розділення. Деякі ворота між районами досі зачиняють у визначений час.

У стрічці також спілкуються з молоддю Белфаста. На запитання про те, що їм найбільше подобається в місті, підлітки відповідають: люди. А серед найгіршого називають бійки та сектантство – ворожнечу,

яка змушує людей конфліктувати через релігію та минуле.

Документальний фільм «Кельтська утопія»Ця сцена особливо промовиста, адже молоде покоління вже не має власних спогадів про найкривавіші роки протистояння, проте продовжує відчувати його наслідки.

Ще одна важлива тема фільму – збереження ірландської мови. Герої розмірковують, чому вона поступово втратила позиції та чому навіть після здобуття незалежності держава зробила недостатньо для її повноцінного повернення в повсякденне життя.

Один із героїнь згадує власне навчання в школі Белфаста. За її словами, такі заклади тривалий час не мали належних умов: англомовні учні навчалися у великих будівлях, тоді як ірландськомовні – у значно скромних приміщеннях.

Попри різні погляди героїв, у фільмі постійно повертаються до питання майбутнього Ірландії. Частина співрозмовників виступає за об’єднання острова, інші наголошують на необхідності враховувати позицію юніоністів, які вважають себе британцями.

Документальний фільм «Кельтська утопія»«Ненавиджу бачити, як люди б’ються одне з одним через мрії своїх дідів», – звучить одна з думок у стрічці.

«Кельтська утопія» – це не лише розповідь про ірландську музику чи історію. Це спроба почути тих, чиї голоси довго залишалися непоміченими, і зрозуміти, як культура допомагає суспільству осмислювати минуле та шукати шлях до майбутнього.

І хоча події фільму відбуваються в Ірландії, порушені питання можуть відгукнутися українському глядачеві: збереження мови, боротьба за культурну самобутність, історична пам’ять та право народу самостійно розповідати власну історію.

Наталія Пахайчук та Анна НовосадПісля перегляду «Кельтської утопії» глядачі залишилися на спільне обговорення. Розмова торкнулася не лише музики та культурної ідентичності Ірландії, а складних сторінок її історії, соціальної нерівності та наслідків колоніального минулого.

Зокрема, учасники обговорили відмінності між Белфастом, який залишається частиною Великої Британії, та Дубліном – столицею незалежної Ірландії. Згадали про нерівні можливості для жителів Північної Ірландії, зокрема в доступі до освіти та роботи.

Окрему увагу приділили історії так званих пралень Магдалини – установ, куди відправляли жінок,

зокрема тих, хто народив дітей поза шлюбом. Там вони працювали під контролем релігійних установ, а їхніх дітей нерідко виховували окремо від матерів. Учасники розмови зауважили, що наслідки цих практик досі залишаються болючою темою для ірландського суспільства.

Анна НовосадГоворили також про втрату ірландської мови та її відродження, а ще – про те, як країна змінювалася після вступу до Європейського Союзу. Під час обговорення провели паралелі з українським досвідом, зокрема в питаннях збереження мови та подолання наслідків колоніального впливу.

Не оминули музичну складову фільму. Глядачі ділилися враженнями від героїв стрічки, їхньої харизми, гумору та музики. Зокрема, відзначили, що кожен із персонажів по-своєму цікавий, а ірландські пісні часто мають сумний настрій.

Показ документального фільму «Кельтська утопія»

Заклад, школа, Спадщина, Культура

Читайте еще