Найперше питання, яке хочуть підняти, - ротація військовослужбовців 51 окремої механізованої бригади, місцем дислокації котрої є Володимир-Волинський. За словами Ярослава Мудрика, представника батьків, діти яких служать у зоні АТО, спостерігається незрозуміла несправедливість. Якщо право на ротацію мають і ним користуються солдати внутрішніх військ, підрозділів Служби безпеки, Національної гвардії, то без ротації наразі залишені тільки вояки зі Збройних Сил України. Отож, зокрема, і волиняни у бойових діях вже понад чотири місяці.
Ярослав Мудрик сам є колишнім військовим, у зоні АТО служить його син. Він каже, що психологічний стан солдатів, які під обстрілом перебувають по кілька діб, дуже складний. Проте вони не вимагають повної демобілізації, а тільки просять про передишку бодай на десять днів. Адже, постійне життя в окопах і під обстрілом виснажує.
На рівні Волинської обласної ради та ОДА у батьків солдатів повне взаєморозуміння, проте чимало питань не в компетенції місцевої влади. Тому від Президента України батьки хотіли б почути відповідь на питання:
скільки часу їхні діти мають перебувати фактично на війні? "Бо їм і нам кажуть, що до повної перемоги. А якщо бої триватимуть ще не один місяць?.." – наголошує батько.
На рівні держави у законодавстві мають бути прописані і правила мобілізації у зону військових дій, вважають рідні військових. Бо бувають випадки, коли повістки приносять всім дорослим членам родини. У Луцьку щойно поховали 21-річного Артема Карабана, старший брат котрого також у зоні АТО. Батьки вже віддали Україні одного сина і не хочуть втратити іншого. Але законних підстав забрати його із зони АТО наразі нема. Несправедливим вважають батьки дітей, які перебувають у зоні АТО, і податок на армію. Вони й так одягають і взувають дітей, передають їм продукти, купують бронежилети
і каски, тобто виконують функції держави.
Наталія МАЛІМОН, "День", Луцьк
