Важко уявити сучасне суспільство без інформації, основних засобів її передачі та професійного погляду на події і факти нашого життя. Ще зовсім недавно наші предки обходилися без мобільних телефонів, Інтернету та соціальних мереж. Жили просто та розмірено, дізнаючись про новини з телепередач та газет.
Відлунням тогочасного життя сьогодні є все ще досить численні друковані видання, які поступово втрачають своїх передплатників і переходять на роботу онлайн, де інформацію читачі можуть отримати швидше і дешевше. Недарма існує такий вислів, що нагадує скоромовку: «Друкована преса під пресом прогресу». Але медіа-аналітики стверджують, що ніякий Інтернет не замінить газету, бо саме вона змушує читача думати, – пише газета «Шацький край».
Одні читають газети вдома за чашкою кави, інші – під час перерви на роботі, чи для роботи, або ж під час довгих переїздів… Вони вважають їх для себе цікавими і мають своє улюблене, перевірене роками, друковане видання. Інші ж переконані, що газети – це нудно й немодно та взагалі в них не зазирають. А є й такі, що перед тим,
як придбати чи передплатити газету, довго думають, скільки й що у неї можна загорнути.
Та йдеться не лише про затребуваність газет у сучасному суспільстві чи перевагу над ними інтернет-видань, а районну газету «Шацький край» та її імідж серед населення. Усім відомо, що головна перевага районки над іншими виданнями – близькість до людей, що народжує теплу атмосферу довіри. Газетярі й споживачі їхньої продукції, як то кажуть, варяться в одному казані щоденних життєвих проблем. Тож люди зацікавлені у передплаті газети, бо хочуть знати насамперед те, що відбувається у Шацькому районі.
Пройшовши нелегкий шлях реформування, друковане видання «Шацький край» на сьогоднішній день є товариством з обмеженою відповідальністю, має для цього всі потрібні документи і працює на подальшу перспективу.
Головний редактор районної газети Віктор Грицюк розповідає:
«Ми «розійшлися» з владою цивілізовано і демократично, відтак і співпраця проходить злагоджено, згідно з затвердженою програмою про висвітлення її діяльності. Планів і задумів є дуже багато, але не менше й складнощів,
бо ніщо саме по собі не відбувається. Зараз говорять про те, що районним газетам дуже важко витримати конкуренцію з інтернет-виданнями. Але от в нашому районі ще є цілі села без Інтернету: Ростань, Хрипськ, Вільшанка, Плоске, Вілиця, Адамчуки та інші, й наша газета для їх жителів залишається основним джерелом місцевих новин, які так детально та масштабно не подадуть ні центральні видання, ні сайти. На даний час є велика проблема з недостатньою кількістю листонош у відділенні поштового зв’язку Шацька, а відповідно і доставкою газет на деякі вулиці селища. Але все це тимчасові труднощі. І хто б там що не говорив, а я вважаю, – районка поки незамінна. Поки що».
На основі часткового опитування та керуючись власним досвідом, можу сказати, що частіше до газети звертаються посадові особи, державні службовці, керівники району та державних установ. Але багато чого залежить від самої людини, її особистих вподобань, середовища, в якому вона зростала, оточення, професійної діяльності та іншого. Що ж стосується вікових категорій, то найбільшу кількість «нечитачів газети» становить аудиторія віком від 18 до 34 років,
а читачів – люди середнього, передпенсійного та пенсійного віку.
Хто читає газету «Шацький край», що знаходять в ній цікавого та яким хотіли б бачити своє видання, дізнавалася у жителів району.
Валентину Денисюк, поетесу та народну майстриню, безперечно, можна вважати однією з найвідданіших читачів «Шацького краю». Добре пам’ятає, як газета увійшла в її життя, адже саме тут вперше розмістили матеріал про її творчі здобутки. Сьогодні пані Валентина на заслуженому відпочинку, але, як завжди, наполегливо творить.
«Люблю місцеву газету і читаю її відтоді, як переїхала до Шацька із рідних Колок, і за районними новинами, в першу чергу, слідкую на її сторінках. Не применшуючи вартості електронних засобів масової інформації, вважаю, що саме місцеве друковане видання виконує важливі громадські завдання, висвітлюючи читачеві повсякденні події та важливі проблеми районного життя; розповідає про тих, хто живе та працює на Шаччині, дбаючи про її добробут. Особливо до вподоби розповіді про митців, народних умільців, які творять красу своїми руками.
На мою думку, в газеті не вистачає літературної рубрики, де можна було б прочитати вірші місцевих поетів та розмістити власні»,– ділиться своїми враженнями та думками відома шачанка.
Ніна Вирвич, начальниця відділення державного казначейства у Шацькому районі, розповідає:
«Як керівник державної установи я зобов’язана знати про те, що відбувається в районі. Але «Шацький край» читаю тому, що він мені дуже подобається. З газет дізнавалися про новини мої батьки, тож ця звичка назавжди увійшла і в моє життя. Особливо подобається рубрика, яку веде головний редактор Віктор Грицюк «У світі цікавих новин».
Підприємиця Наталія Дзядук зізнається:
«Я рідко читаю газети, але вони мають перевагу над усіма іншими засобами масової інформації – це запах друкованого паперу. Адже електронні носії так не пахнуть (сміється). На перший погляд це несуттєва перевага, але підсвідомо змушує звертатися до друкованих видань: загальноукраїнських, обласних, районних, щоб почитати «свіжі», як запах щойно видрукованої газети, новини. У зв’язку з тим, що ми крокуємо до Європи,
читання друкованих ЗМІ, зокрема, газети «Шацький край», має стати правилом хорошого тону і такою ж звичкою, як чашка кави вранці».
Пульмівчанка Людмила розповіла про свою маму, Наталію Бебко, 72-річну жительку села Залісся, котра, незважаючи на поганий зір, за допомогою окулярів, а інколи й лупи перечитує районну газету та ще їй все детально переказує, бо любить. Особливо радіє, коли трапляються нариси про долю односельчан або ж ровесників, з якими давно не бачилася.
«Раніше завжди передплачував та читав газету «Шацький край». Розумію, що всім не вгодиш, але на даний час вона для мене малоцікава. Про місцеві новини дізнаюся з інтернет-видання «Район Шацьк». Так простіше і передплачувати не треба. Оскільки час не стоїть на місті, редакційному колективу потрібно втілювати в життя нові ідеї та шукати сучасні шляхи, щоб покращити друковане видання. Звичайно ж і без суттєвої фінансової підтримки тут не обійтися», – поділився своїми думками житель села Світязь, не бажаючи називати свого імені.
Шачанин Микола Мелюх розповідає, що без газет не уявляє свого життя.
Ще працюючи у меблевому цеху Шацького промислового комбінату та отримуючи невисоку зарплатню, передплачував близько 10 примірників преси, а це – майже 80 карбованців.
«Газету «Шацький край» отримую та читаю «від корочки до корочки» з часу її заснування. Без неї я б утратив зв’язок зі «світом», а так в курсі всього, що відбувається в районі. Для кожного знадобляться програма телепередач та рекламні оголошення. Особисто для мене вона цікава та змістовна. Тож передплачував рідну газету і буду це робити, якою б вона не була та скільки б не коштувала, – зауважив чоловік та додав наостанок, – страшенно не люблю, коли рвуть газети, адже сам їх не викидаю, а складаю у шафі».
Його дружина Лідія каже, що у день отримання преси з нетерпінням чекає на «Шацький край» та декілька разів зазирає до поштової скриньки, аби швидше дізнатися про місцеві новини.
«Газета справді цікава – охоплює головні події нашого району та частково торкається найважливіших подій України, зокрема війни на Сході. Особисто мені подобаються дописи про історію рідного селища,
археологічні знахідки району, спогади очевидців минувшини, нариси про земляків. На мою думку, такі матеріали цікаві кожному, особливо допомагають молоді більше дізнатися про наше минуле», – розповідає із захопленням вчитель історії ОЗ НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія» смт Шацьк Віта Сулім.
Одна з прихильниць «Шацького краю» радить завести рубрику, яка дала б змогу ближче спілкуватися з читачами, на зразок: «Нам пишуть», «Читачі повідомляють», «Редакційна пошта» тощо, адже такий зворотній зв’язок є важливим для редакції. Це допомогло б досягти більшого успіху у роботі та збільшити тираж видання.
Голова Ростанської сільської ради Мирослава Кликоцюк запевняє:
«Районна газета – невід’ємна частинка життя місцевих жителів і має бути першою у списку всіх інших друкованих видань. Вона знайомить не лише з новинами, а й важливими постановами, розпорядженнями, змінами в законодавстві, які слід знати посадовим особам. На її сторінках кожен охочий може розмістити вітання з днем народження, ювілеєм подружнього життя та іншими важливими подіями, а також некрологи, присвячені пам’яті рідних та близьких, які пішли з життя. Звісно, у кожного до газети знайдуться свої зауваження, адже вдосконаленню друкованих видань немає меж, але особисто мені все в ній подобається і лише хотілося, щоб події висвітлювалися більш об’єктивно».
Скільки людей, стільки й думок. Тож передплачуйте газету «Шацький край», бо вона – своя!
Наостанок бажаю нашим журналістам подальшого професійного зростання, збільшення тиражу, фінансових вливань і, звичайно ж, гідної оцінки влади та поціновувачів газетярської праці, бо ж хто володіє інформацією – той володіє світом! А ще – бути незмінно потрібними й цікавими громаді, на благо якої вони пишуть, жертвуючи своїм вільним часом та не досипаючи ночами.
Людмила МАКСИМЧУК
