Незважаючи на чудову весняну погоду, на Меморіал Вічної Слави відзначити День перемоги прийшли небагато людей. Річ у тім, що врочистості розпочалися як ніколи рано, о 9-й годині, і більшість мешканців про це не знали. Прикро, але вже кілька років поспіль захід на цьому святому для лучан місці, де знайшли вічний спочинок майже дві тисячі визволителів міста, проводиться за спрощеним сценарієм. Кілька слів ведучої, поминальна молитва священиків ПЦУ, гімн, покладання квітів - ось і все. Цього року навіть не дали виступити учаснику бойових дій у Другій світовій війні Олексію Ліхторовичу. Мовляв, не передбачено сценарієм. А Олексій Тихонович - один із небагатьох нині живих учасників визволення Волині весною і влітку 1944 року. Йому є з чим звернутися до молоді.
Після завершення врочистостей довелося спостерігати, як на Меморіал із квітами приходили містяни. Для них це свято було і залишається одним із найсвітліших і найрадісніших. Чимало хто з них завітав у цей день і в розташований неподалік Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки. Там, поруч з іншою, більш сучасною, виставлена зброя, якою кувалася Перемога. Як приємно було дивитися, що на ній залюбки граються діти.
Микола ЯКИМЕНКО.
На знімках: молоді приємно було сфотографуватися з Олексієм Ліхторовичем; керівники обласної і Луцької міської організації ветеранів України з Олексієм Ліхторовичем; у Волинському регіональному музеї українського війська та військової техніки цього дня було багато дітей.
Фото автора.
