5 вересня у Станіславчику на Львівщині відзначили 400-річчя містечка, повернувши до життя одну з найстаріших дерев’яних пам’яток Станіславчицького Малого Полісся - дзвіницю біля церкви Архистратига Михаїла 1799 року.
Місцеві майстри відновлювали її під наглядом фахівців та фактично з нуля опанували втрачене ремесло виготовлення гонту. Роботи проводили під наставництвом архітектора-реставратора Сергія Піньковського.
Під час реставрації дуже уважно ставилися до деталей: використовували дерев’яні тиблі, а замість сучасних гайок виготовили спеціальні, квадратні, як це було колись.
Дзвіницю відновлювали коштом благодійників з України та з-за кордону.
Під час реставрації знайшли сім дерев’яних гонтин 1877 року. Бродівська мисткиня Оля Коваль намалювала на них ікони Архістратига Михаїла. По одній гонтині отримали троє майстрів, які відновлювали дзвіницю. Ще три подарували найбільшим благодійникам, а одну розіграли на аукціоні, де збирали кошти вже на відновлення церкви.
Такожпід час реставрації, на підлозі дзвіниці, серед мотлоху - з величезними тріщинами знайшли д
звін "Димитрій", вилитий у 1932 році коштом парафіян. Він був виготовлений спеціально для цієї дзвіниці, про що свідчить напис на ньому. Його вдалося відновити та повернути на своє місце.
Ватра пам’яті
У межах святкування 400-річчя Станіславчика на березі Стиру запалили Ватру пам’яті полеглих односельчан Захід відбувся біля місця, де в містечку традиційно проводили водосвяття.
Музичну частину вечора забезпечив тернопільський гурт "ФаМажор", який виконав народні пісні, композиції Володимира Івасюка та сучасні українські пісні. Сцену для виступу облаштували з причепа до вантажівки - як робили колись.
Для організаторів це свято стало не стільки завершенням роботи, скільки одним із її етапів.
"Наша історична, культурна духовна спадщина не тільки зберігається музеях, вона живе поміж людей. Українська локальна історія надзвичайно різнобарвна. Історична Галичина, Волинь ховають в собі численні мікрорегіони, як от Мале Полісся на Брідщині - Станіславчицьке Мале Полісся. Сила української культури у всіх її вимірах саме у цьому розмаїтті, глибині. Попри страшні руйнівні війни, терор і тоталітарні режими, Станіславчик зберіг дзвіницю та церкву, яку зараз не маємо права втратити. Дуже важливо не просто відновлювати памʼятки, а робити це фахово і з душею, бо це - своє, рідне. Не менш важливим є і подальша візія - традиційна культура мусить жити, а не стояти стояти мертвою вітриною, коло якої інколи фотографуються туристи" - каже співорганізатор свята та ініціатор відновлення святині Павло Кулінець.Тепер активісти беруться за значно масштабніший проєкт – порятунок та реставрацію дерев’яного храму Архистратига Михаїла 1799 року.