Комунальники у вересні у черговий раз врятували місто Яворів, що на Львівщині та потічок, що впадає річку Шкло від навали нечистот: забилася локальна каналізація в стоматологічному відділенні центральної районної лікарні. Аварійна ситуація сталася, за словами головного лікаря Теодора Короля, через те, що в місті досі немає централізованого каналізування та очисних споруд.
Водночас до власкора IA ZIK звернулися мешканці вулиці Маковея, що в Яворові, з проханням вплинути на власників кафе-бару, які, за словами яворівців, не вичищають вчасно вигрібні ями, з яких нечистотами заливає подвір’я багатоповерхівки.
Зібравши оперативну нараду з господарським активом голова Яворова Степан Венгерак, уже вкотре наголосив, що відсутність централізованого каналізування міста та цивілізованих очисних – це проблема з проблем, яка не лише не дає Яворову розвиватися, а й нищить транскордонну річку Шкло, яка несе свої забруднені води на польські терени.
«Подяка» ЄС – нечистоти у Віслу На 637-ліття українському Яворову Євросоюз подарував капітально відреставровану площу Ринок, літню сцену та початок відродження 105-літнього Народного дому.
Цей презент став можливим завдяки Програмі транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна, 2007-2013 р. р.» в рамках Міжнародного проекту «Яворів-Любачів: два потенціали – спільний шанс», загальною вартістю (і для Любачева, і для Яворова) – 1 млн 305 тис. 233 євро.
А чим віддячує прикордонний Яворів євроспільноті за таку допомогу? До нашого сорому, скидом нечистот у річку Шкло, яка є правою притокою польського Сяну (басейн Вісли). Причина? Відсутність належного каналізування та діючих очисних споруд, на що потрібно 31 млн грн. Таких грошей у міському бюджеті, що дірами світить, не було, немає й не буде. Щоправда, Львівський обласний екологічний фонд цього року таки скерував у Яворів дещо грошенят: аж – 50 тис. грн! «Це ж – курям на сміх», – образилися міський голова Степан Венгерак та депутатський корпус, які ніяк не можуть звикнути до того, що офіційні Львів та Київ стародавній Яворів десятиліттями тримають на правах пасинка.
У День Яворова оновленою площею Ринок прогулялася делегація з міста-побратима Любачева: поляки не приховували своїх емоцій від побаченого – серед квітів та ошатних доріжок здіймається гарний пам’ятник Тарасові Шевченку,
який ще рік тому погрожував завалися, бо постамент тріснув.
У розмові з журналістом іноземці делікатно поцікавилися, коли ж нарешті українці річку Шкло приведуть до порядку, мовляв: для Європи – не таємниця, які нечистоти гонить ця річка в Сян, звідти – у Віслу та Балтику.
Років десять назад справа дещо зрушилася з місця, завдяки позиції колишнього голови РДА, а відтак директора Інституту транскордонного співробітництва та європейської інтеграції (Львів), начальника головного управління з питань «Євро 2012», містобудування та будівництва Львівської ОДА Степана Лукашика. Тоді річку Шкло повернули в історичне русло – у результаті закриття кар’єру ЯДГП «Сірка» та створення на його основі потужного Яворівського водоймища. Але Лукашик пішов з життя в розквіті сил, а проблема далі продовжує пріти під сукном в чиновницьких кабінетах.
Пригадую березень 2006-го у Варшаві: тоді під час розмови з маршалком польського парламентського клубу партії «Самооборона» Анджеєм Лаппером довідалася, що ця організація вимагає від Уряду України негайної очищення річки Шкла.
«Сян треба лікувати,
а Надсяння – екологічно реабілітувати. Наші сусіди з України повинні локалізувати забруднення річки Шкло, яка несе свої води, переповнені нечистотами, на польські терени», – заявив тоді пан Анджей.
На ці слова Інституту транскордонного співробітництва та європейської інтеграції відреагував тим, що передав в Екологічний фонд Швандера (Німеччина) пакет документів, участь у підготовці якого взяли голови міських рад восьми районів Львівської та Тернопільської областей. Було сподівання на те, що Фонд фінансово підтримає програму будівництва очисних споруд, зокрема, у містах Старому Самборі, Новояворівську і, звичайно, – в Яворові, де протікає річка Шкло.
Не так сталося, як гадалося Колишнього директора МКП «Яворівканал» суд позбавив волі – умовно на рік за те, що не користується очисними спорудами, яких не існує.
За словами в. о. директора МКП «Яворівканал» Івана Вербенця, проект очисних споруд для Яворова є, його розроблено ще 2003-го року. Навіть виділена земельна ділянка. Однак через відсутність державного фінансування цей документ втілити в життя досі не змогли.
Щоправда, на території Яворова наявні очисні споруди, що належать військовому відомству, але вони на ладан дихають.
Як стало відомо з компетентних джерел, незважаючи на те, що Яворівська КЕЧ району щорічно подає в орган забезпечення заявку на включення очисних споруд в місті Яворові у списки для проведення їх капітального ремонту, через вкрай обмежене фінансування Міністерства оборони України цього не стається.
У 2013 Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено позапланову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства Яворівської міської ради. Виявлено низку порушень: зокрема, що здійснюється скид неочищених стічних вод в транскордонну річку Шкло.
За фактом виявлених порушень МКП «Яворівканал» Держекоінспекцією нараховані збитки. Міському голові видані обов’язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства.
До слова, Державна екологічна інспекція в Львівській області уже не вперше зобов’язує мерів Яворова у найкоротші терміни вжити невідкладних заходів з метою припинення забруднення Шкла,
нагадуючи, що це – «транскордонна річка із Республікою Польщею, яка входить у Європейський союз, а вимоги щодо транскордонного забруднення поверхневих вод – посилені, зокрема, підвищенням штрафних санкцій та їхньою обов’язковою сплатою».
І нема тій писанині ні кінця, ні краю. Та й чисельні звернення керівництва Яворівського району у державні інстанції з проханнями навести лад з каналізуванням та водовідведенням в райцентрі нагадують сівбу на скелях. Навіть скеровували листа в Європейський програмний центр, що у німецькому Ерфурті, з проханням про співфінансування будівництва каналізаційних мереж у Яворові. Бо ще 4 роки тому задля забезпечення екологічної рівноваги обабіч українсько-польського кордону було розроблено Проект щодо будівництва зовнішньої мережі господарсько-побутової каналізації з розширення існуючих міських каналізаційних мереж в Яворові. Та і з того нічого не вийшло.
А тим часом американка яворівського походження з Нью-Йорку Олександра Савин-Юзенів, яка емігрувала в США в 1950 році після перебування в таборах утікачів з України в Німеччині, звернулася до земляків через районну газету,
розповівши про шикарні пляжі в Яворові, які були до 1943 року. Пані Леся згадувала, що за часів її дитинства (1930-1943 рр.) в Яворові були пляжі та ще й які, «найкращим із них був так званий «Вила» (річка Шкло). Бігали туди купатися діти, перетинаючи луки буйних трав із жовтими та рожевими квітами. На тому півострові був жовтий пісочок і можна було гарно погрітися на сонці. Часом мама вибиралася зі мною на пляж біля мосту святого Івана. Там був гарний пісок і до середини ріки було мілко».
А нині біля мосту святого Івана в Яворові, даруйте, гидко ступати. Береги річки – занедбані, вода – каламутна. І на те все дивиться з постаменту стародавня фігура Івана Хрестителя, яку яворівці за часів тоталітаризму, ризикуючи життям, переховували від «енкаведистів». А вже на зорі Незалежності України повернули на старе місце… «Чекати ласки від держави мужів – марево. А Яворів без належних каналізування та очисних споруд перспективи розвитку немає жодної. Який інвестор до нас прийде з виробництвом? Про які робочі місця можна говорити? Люди масово виїжджають за кордон, залишаючи вдома дітей маленьких на старих дідусів з бабусями.
Та й житловому будівництву капець приходить. Школа нова – вкрай потрібна: але її, як задіяти без належного каналізування? Тому міська рада змушена вдатися до концесійного шляху. Виходу зі скрути іншого не бачимо», – каже міський голова Яворова Степан Венгерак.
За його словами, вирішення проблеми каналізування та очистки стічних вод м. Яворова потребує значних капіталовкладень та встановлення ряду насосних станцій для перекачування стоків за межі міста.
Яворівська міська рада оголосила концесійний конкурс щодо надання права управління (експлуатації) цілісним майновим комплексом водопостачання і водовідведення територіальної громади. Також ухвалено рішення про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об’єктів централізованого водопостачання та водовідведення, які передаються у концесію. «Зараз проводимо громадські слухання, тобто все відбувається, згідно чинного законодавства. В угоді з концесіонером обов’язково вимагатимемо мораторію на декілька років стосовно підвищення тарифів за воду», – каже мер Яворова.
А чи могли б ми нині мати чисту річку і очисні споруди?,
– таке запитання задав журналіст мешканцям Яворова.
У відповідь люди не лише нарікали на вкрай негативне ставлення у плані фінансування з Державного бюджету міста Яворова упродовж усіх років незалежності України, але й нагадали декілька фактів, коли сама громада та її очільники, м’яко кажучи, неналежними чином розпорядилися наявними та запропонованими коштами.
Ще на зорі демократії з’явилися чималі гроші для вирішення екологічних проблем Яворова (це було тоді, як Яворівщину оголосили зоною екологічного лиха – 1 млн радянських рублів дали). Та левову частку коштів, начебто, розтринькали: зокрема, не поскупилися на іномарку для мерії, на якість там допомоги-позички начебто військовому полігонові та колгоспові. Яворівська районна прокуратура з цього приводу назбирала фактів чимало, однак правова оцінка їм залягла на понад два десятиліття в бюрократичній шухляді.
Також свого часу німці давали кошти для зведення житла у військовому мікрорайоні Яворова – для виведеного контингенту військ (у тому проекті було закладено й очисні споруди). Та знайшлися деякі особи, м’яко кажучи, недалекоглядні, які своїм політиканством цю справу занапастили. Тож дойчмарки, які мали бути для Яворова віддали іншим містам України.
Людмила Шубіна, ІА ZIK
